Проповідь перед початком Великого посту

Во ім’я Отця і Сина і Святого Духа!

 Вступаючи у Великий Піст, який Господь дав нам як час нашого спасіння, сугубо молимося протягом всього цього тижня. А Господь іде цим Постом попереду нас. Він присутній серед нас і каже, що не хоче смерті грішного. Він створив нас для життя і прощає сімдесят разів по сім всі наші гріхи, щоб ми покаялися і дізналися, що у нас є можливість на позбавлення від вічної смерті. Він прощає нас, щоб душа наша дізналися, що є те життя, для якої створена людина.

 Не випадково перша седмиця Великого Посту закінчується пам'яттю святого великомученика Феодора Тирона. Це нагадування нам про те, що Церква небесна бачить все, що відбувається з нами під час посту, і знає всі наші спокуси, одна з яких це утримання від їжі. Якщо людину насильно позбавити їжі, насильно змусити нести подвиг, то людина не отримає за це ніяких нагород і ніякої користі для своєї душі. Отримає це тільки той, хто добровільно ніс подвиг посту заради Христа, заради спасіння своєї душі , щоб падражати Господу і святим; хто, незважаючи ні на що намагався зберігати все те, чого навчає нас Свята Церква в пісні дні, особливо християнське ставлення один до одного. Але блаженний той, хто зміг перше і друге зберегти дотриматись строгості посту, і любов християнську в своєму серці.Як це виконали християни міста Константинополя вони настільки добре постили що імператор того часу Юліан Відступник, горів злобою і гнівом через те, що відбувається а він був християнином від народження, але зрадив свою віру і став поклонятися неправдивим богам, запалився ненавистю до християн. І для того, щоб осквернити подвиг християн Константинополя, які ревносно подвизались в Першу Седмицю Великого посту і після закінчення її бажали підкріпити сили. Він наказав окропити ідоложертовною кров'ю все, що було на базарі Константинополя. По повелінню Божому Святий Феодор Тирон явився уві сні Константинопольському архієпископу Євдоксію і повідомив про цей злочестивий план імператора. Тоді всім християнам було дано повеління їсти варену пшеницю з медом, а на ринок не ходити, і так поступати весь тиждень. Сьогодні за богослужінням ми чули уривок з Євангелія який на перший погляд ніяк не пов'язаний з Великим Постом. Адже мова йшла про те, як Христос проходив з Своїми учнями через засіяні поля. Апостоли були голодні і , стали зривати колосся, і їсти їх. А це було в суботу. Фарисеї ж, побачивши цю картину, стали упрікати Христа, кажучи: «дивись, що аони роблять у суботу, чого не слід робити». Христос наводить приклад Царя Давида і говорить головні слова сьогоднішнього Євангелія : «Субота для людини, а не людина для суботи». Не випадково першим в Великому Посту Церква нам пропонує саме це Євангеліє. Церква нагадує нам саме про цю, здавалося б, менш значну подію, про зривання колосків в суботу. І робиться це не випадково. Бо нагадує нам Церква про піст, як би трошки перефразовуючи слова Христа: що піст для людини, а не людина для посту.

 Піст - це не мета, а засіб до досягнення мети. Як за часту в нас буває зовсім протилежне. Ми тільки зовнішньо виконуємо піст, як фарисеї забуваючи головну ціль посту. Ми осуджуємо ближніх, заздримо, ненавидимо. Відмовляємось від деяких продуктів. Приходимо в храм ставимо свічку, але все це не супроводжується ніякими змінами в середині. Богу потрібне наше серце і наша любов. «Сыне дай Мне сердце» - говорить Господь. І можна не їсти, не пити, не спати весь піст. Але якщо серце залишається глухим, якщо ніяких позитивних змін у духовному житті людини не відбувається грош ціна нашому посту.

 Але якщо в нашому серці загориться справжня любов до Бога і ближніх які потребують нашої допомоги і ми зможемо реалізувати цю любов через конкретні добрі справи. Допомогти всім хто цього потребує чи то словом підтримати і втішити чи ділом. Тоді наш піст буде правильним і принесе користь в першу чергу нам самим, і ближнім.

 Тож дорогі браття та сестри Господь дає нам піст, як засіб виховання і зміни на краще. Не ми своє утримання даруємо Богу. Адже Богу щось подарувати неможливо, крім добрих справ, вчинених в ім'я Його. Постараємося не забувати про це на протязі всього посту, пам'ятаючи, що молимося ми на довгих богослужіннях, утримуємось для нашої користі щоб стати наслідниками Царства Небесного. Аминь.

Костючик Володимир