Заслуга преп. Нестора Літописця перед Церквою

Во ім’я Отця і Сина і Святого Духа!

 Звідки ми знаємо історію нашої держави? А саме від святих угодників Божих. Тисячароків минуло з того часу, як наша земля побачиласвітлохристиянськоївіри. Православ'я не тільки дало народовіКиївськоїРусіможливість бути з Христом, але багато в чомузмінило державу і людей. Першим таким здобутком стала писемність. Монахи-літописці, живучи в монастирях, записувалиісторіюнашоїБатьківщини, поклавши, таким чином, початок історичнійнауці в нашійкраїні.

 Першим ізвідомих нам літописців, основоположникомвітчизняноїісторії став преподобний Нестор Літописець. Прийшовшище юнаком в Печерськиймонастир, вінприйняв тут чернечий постриг і, як свідчитьісторія, прожив в ньомумайже сорок років, несучи послух літописця. Самезавдякийого "Повістіминулихліт" ми знаємо "звідкипішлаРуська земля".

 Але не тільки за цевшановуєсьогоднінаша Свята Церква преподобного Нестора. Не лишелітописанням послужив вінРусі, але й своїмподвижництвом, своїмбогоугоднимжиттям в монастирі.

 Відсамоїюності, почувши слова Христа: "якщохтохочейти за Мною, нехай зречеться себе, і візьмехрестсвій, та йде за Мною" (Мф. 16, 24), вінзалишивмарнотусвіту і пішов до тихого прихистку — монастиря, заснованогопреподобнимАнтонієм.

 Тут вінпроводивсправдірівноангельськежиття, у всьомунаслідуючи великих світильниківземліРуської — преподобнихАнтонія і Феодосія. Літописання, яке вінніс як послух, не завадилойомудосягтиголовної мети життя — спасіння. Чистота душевна і тілесна, глибокесмирення і любов до всіх людей, беззаперечний послух і непрестанна молитва — з усьогоцьогобачимо, щовінбувченцем, послідовником Христа "…не словом, чиязиком, а ділом і правдою" (1 Ін. 3, 18). Ці подвиги преподобного й послужили для нього шляхом до Небесного Царства.

 І саме до таких чеснотзакликає нас Господь в Священному Писанні: "…будьте досконалі, як досконалийОтець ваш Небесний" (Мф. 5, 48). А для того, щоб ми усвідомили, яким шляхом ми повиннійти до досконалості, Віндає нам приклад — людей, які не вагаючись, не сумніваючисьйшли за Христом, смиренно і покірновиконуючиЙогозаповіді. А ми, дивлячись на їхнєсвятежиття, повиннівинести для себе важливий урок — наше спасіннянеможливе без послуху воліБожій і смирення.

 Разом ізтим, послух не може бути без смирення. ПреподобнийЄфремСирінговорить, щотільки труд,якийробитьсязісмиренням, угодний Богу. Апостол Яків говорить в своємуПосланні: "Бог гордим противиться, а смиреннимдає благодать" (Як. 4, 6).Дійсно, смирення, усвідомленнясвогонедостоїнства, своєїнедосконалості є тим шляхом, якийведе до Царства Небесного. Погляньмо, яке смиреннямалисвяті, шановані Православною Церквою, до якихвисотдосконалості вони піднімалисязавдякийому. Чи не про це сказано в Писанні: "нехай зречеться себе"?

 Тож вшановуючипам'ять преподобного Нестора Літописця, будемо так, як і він, намагатисяслідувати за Христом в смиренні і покорі, щоб і нам бути причисленими до тих, хтовірнойшов за Богом, виконуючиЙогозаповіді, бо "блаженніті, щослухають слово Боже і виконуютьйого" (Лк. 11, 28). Амінь.

Залiзницький Вадим