Памʼять великомучениці Варвари

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

 Сьогодні, дорогі браття та сестри, слухаючи житіє великомучениці Варвари, ми спостерігаємо жахливу картину – батько вбиває свою доньку. Давайте подивимось собі в серце і побачимо, як ми, відносимось до Діоскора. Звичайно, що ми мимоволі засуджуємо його, засуджуємо за ту крайню прив’язаність до язичества, засуджуємо за черствість до страждань своєї доньки, засуджуємо за те, що він не хотів зрозуміти і поважати її релігійні переконання. І, на кінець, засуджуємо за жорстокість, яку він проявив до своєї доньки. Але дещо є в Діоскора таке, за що слід віддати йому належне. Не в кожного язичника діти наверталися до Христа, наверталися до істинного Бога. Більше того, в багатьох християн не завжди діти залишалися і зараз залишаються в істинній вірі, в істинному благочесті.

 З життя святої великомучениці Варвари ми знаємо, що вона мала великою вроду. І Діоскор, для того, щоб вберегти її від поганого впливу її ровесників, збудував для неї вежу, в якій вона виросла, і з висоти якої, спостерігаючи красу створеного Богом світу, вона пізнала істинного Творця. Напевне, це основний фактор, який зіграв важливу роль в її наверненні до істинного Бога. В Священному Писанні говориться: «в злу душу не ввійде премудрість, і не присутня вона в тілі, що перебуває в гріху» (Прем.Сол.1:4). В іншому місці, в Євангелії сказано, що «блаженні чисті серцем, тому що вони побачать Бога». Багато ровесників св. Варавари і багато язичників бачили те саме сонце, що сяяло в небі, бачили ті самі зорі, що світили в ночі, бачили ту природу і красу всього створено Богом світу. Але це не спонукало їх замислитися над Творцем цього світу. І лише чиста душа великомучениці Варвари змогла прочитати книгу природнього Откровення Божого. В чому тут причина? В тому ж таки Святому Письмі сказано, що «з преподобним преподобний будеш», і «худые сообщества развращают добрые нравы» (1 Кор. 15:33).

 Багато зараз сучасних християн вже на схилі літ каються і жаліються в тому, що не змогли своїх дітей виховати в благочесті, не змогли привити їм любов до Бога і до храму Божого. Звичайно, в умовах теперішнього світу неможливо збудувати вежу і там тримати своїх дітей. І не по-християнськи це. Цієї вежі не потрібно також будувати і тому, що сучасна молодь сама собі зараз будує вежу, закривається в ній від оточуючого світу, і в ній проводить більшість свого вільного часу. Вежа ця називається «Інтернет». Одному священику приходилося спілкуватися з молодою людиною, зі студенткою. І він в ході розмови запитав: «Чим зараз цікавиться сучасна молодь, чим захоплюється вона?». І ця студентка, недовго думаючи, відповідає: «Інтернетом! Хлопці люблять відеоігри, або дивитися про футбол, а дівчата, – як вона каже, – сидять Вконтакті», і додала, що в неї самої 530 адресів в електронній пошті. Це ж уявіть собі, скільки-то потрібно часу, щоб кожному написати хоча б по одному реченню. Недаремно говорять, що Інтернет і Телебачення – крадії нашого вільного часу. Саме йому ми віддаємо той час, який могли б присвятити читанню богодуховних книг чи молитві. Святі отці говорять, що читання книжки рівносильне спілкуванню з автора цієї книжки. Якщо ми читаємо творіння якогось святого отця, ми спілкуємося із цим святим отцем. Якщо ми читаємо Євангеліє, то ми бесідуємо із самим Господом. Звичайно, спілкуватися, і дружити, і любити дальніх набагато легше, ніж любити ближніх. Сучасна людина може спілкуватися з неграми в Африці і водночас цілими тижнями не помічати свого сусіда, який живе поруч і можливо потребує нашої допомоги. Ми, звичайно, не можемо контролювати повністю тотально, з ким спілкуються чи з ким дружать наші діти. Але наше головне завдання – привити їм здатність розрізняти, що є добро, а що є зло. Що слід наслідувати, а чого потрібно остерігатися і уникати.

 Нехай Господь молитвами святої великомучениці Варвари, яка завдяки чистій своїй душі і усамітненому роздумі над природою Божою пізнала істинного Бога, допоможе і теперішньому молодому поколінню пізнати цю істину і отримати Царство Боже. Амінь.

ієрей Сергій Поліщук