ІCПОВІДАННЯ (1-а субота Великого Посту)

В ім’я Отця і Сина і Святого Духа!

 Дорогі отці, браття та сестри! Господь і Бог наш Іісус Христос у Святому Письмі сповіщає такі слова: "всякого, кто исповедает Меня пред людьми, того исповедаю и Я пред Отцем Моим Небесным; а кто отречется от Меня пред людьми, отрекусь от того и Я пред Отцем Моим Небесным". З цих слів ми бачимо, що єдиною умовою для кожної людини бути в Царстві Божому, чи не бути, являється ісповідання.

 Ми маємо багато прикладів людей, які, завдяки свому ісповіданню Господа перед іншими, потрапили в Царство Боже. Насамперед, такими людьми є святі мученики. Таким був і Федор Тірон, пам'ять якого сьогодні звершує наша Православна Церква. Під час його життя нечестиві царі Максиміан і Максимін розіслали по всьому своєму царству повеління, щоб усі, хто прийняв закон Христовий, були звільнені від покарання, якщо вони тільки вкусять від ідольських жертв. Коли погани почали примушувати і святого Феодора принести жертву богам, то мученик з твердістю ісповідував свою віру у Христа і відповідав: "я – християнин, і не буду приносити жертву вашим богам, адже я поклоняюсь Іісусу Христу, істинному Богу і Небесному Царю". Після довгих та марних спроб переконати Феодора Тірона, нечестивці предали його важким мукам, а потім спалили. Ось так ісповідували свою віру в Господа християни в далекому минулому. При потребі йшли на страшні муки, на вірну смерть.

 Зовсім інша ситуація в наші дні. За віру в Господа нашого Іісуса Христа нас ніхто не передає мукам, не карає смертю. Але на жаль, і немає такого ісповідання, яке було у християн перших столітть. Одні із наших сучасників соромляться ісповідувати Іісуса Христа, тому що не хочуть здаватись людьми темними, нерозумними в наш освіченний час. Другі бояться ісповідувати Іісуса Христа тому, що їх можуть вигнати з роботи, або будуть знущатись, або ж притисняти та ображати. І тому люди, бажаючи в цьому світі пожити спокійно, обирають в кращому випадку промовчати про це. А в гіршому випадку навіть можуть відріктися від Іісуса Христа і Небесного Його Отця.

 З чім же повязаний такий духовний занепад? Усе дуже просто. З часом люди стали жити тільки земними благами, втіхами, проблемами та насолодами і зовсім забули про небесне. А Спаситель застерігав: "Где сокровище ваше, там будет и сердце ваше". Якщо ж наші серця так міцно тримаються землі, та як нам почати думати і турбоватися про головне, про небесне?

 Пам'ятаючи Святе Письмо, потрібно відкинути сором та страх перед скорботами. Господь Своїм учням сказав: "Если Меня гнали, будут гнать и вас", "В мире будете иметь скорбь; но мужайтесь: Я победил мир". Тому ми повинні памятати, що ці образи короткочасні. Ми їх можемо не допускати до свого серця: нас будуть ображати, а ми не будемо ображатися. Адже ми воїни Христові, ми борці, яким притаманно приймати удари. Ми повинні благодушно переносити все у світлі майбутньої нагороди, памятаючи слова: "Радуйтесь и веселитесь, ибо велика ваша награда на небесах". Скажіть будь-ласка, якщо у нас заберуть якісь копійки, а ми знаємо, що замість них одержимо нескінчині богатства, чи будемо ми сумувати із-за ціх копійок? Ні, не будемо. Якщо нас обізвуть якимось нехорошим словом, а ми будемо знати, що Сам Отець Небесний назве нас самими високими словами, чи будемо ми ображатись за те, що нас тимчасово образили? Ні, не будемо. Ми з вами живемо в такий, час коли можемо зустріти тяжкі випробування. Суспільство, яке нас оточує по Промислу Божому, теж може нас образити, теж може нас позбавити нашого майна. Але чи будемо ми боятись цього? Ні, не будемо.

 Будемо памятати приклад наших святих отців, які кожний своїм сповідданням та своїми скорботами унаслідували Царство Небесне. За допомогою та через читання Святого Письма будемо укріплятись в єдиній істинній вірі Православній. Амінь.

 Богдан КОШЕЛЬНИК