Пам'ять святителя Михаїла Київського митрополита

В ім’я Отця і Сина і Святого Духа!

 В сьогоднішній день Православна Церква вшановує пам'ять святителя Михаїла Київського. Святитель Михаїл був першим, Київським митрополитом. Іокимовський літопис розповідає, що в 989 році він прибув із Корсуні разом із іншими священнослужителями до св. рівноапостольного князя Володимира, для того, щоб розповсюджувати християнську віру. На долю першого митрополита нашої Церкви випало не легке, але благодатне служіння. Він ревносно проходив нові землі, проповідуючи св. Євангеліє хрестивши і навчаючи людей основам віри.

 Святитель Божий Михаїл був мудрим і тихим, але строгим ієрархом. Представився св.. Михаїл у 992 р. і був похований в Десятинній церкві. Сьогодні ми маємо великий дар Божий називатись християнами. Це звання дає особливі, надзвичайні можливості і переваги. Християнин – член св. Церкви. Йому відкрито доступ до її таїнств. Християни завжди перебувають під покровом сильних і благодатних молитов Церкви. Християни – діти Бога Отця, сини – Бога Сина, храми Бога Духа Святого. Нам обіцяно на небі вічне блаженство в найтіснішому єднанні З Богом. Маючи настільки високі переваги і права, ми повинні пам’ятати і про ту велику відповідальність, що покладає на нас звання християнина. Ми забовязанні бути християнами не тільки іменем але і по суті. Це звання кожен повинен виправдати своїм життям, щоб у визначений час дати відповідь Подателю усіх благ – Богу.

 Бути християнином у житті дуже відповідально і важко. Бути справжнім християнином – це значить насам перед розпинати себе із Христом усе своє життя в ділах і думках. Ми не можемо сказати, що тепер немає гідних християн. Багато людей достойно і доброчесно йдуть своїм християнським шляхом і свято несуть свій життєвий хрест. Якби не було зараз справжніх християн, не міг би донині існувати світ. Щоб бути дійсним християнином, потрібен життєвий труд і подвиг, необхідно постійно заглядати у свою душу і серце, мати постійний самоконтроль. “ Я сораспялся Христу, и уже не я живу, но живет во мне Христос” – говорить про себе св. ап. Павел (Гал. 2, 19 – 20). Тобто разом із Христом розп’явся, помер для гріха, викоренив у собі все нечисте і гріховне.

 Співрозпястися Христу – це значить досягти повної і досконалої, коли над нами не буде панувати ні диявол, ні наша зла воля. Щоб бути гідними звання християнина ми повинні як ап. Павло, умирати для всього гріховного і жити для всього святого. Усе потрібно робити не інакше,як з любов’ю до Господа.

  Будемо молитися, трудитися, вірити, сподіватися і найголовніше – любити. Будемо при умножати Богом дані таланти, щоб, коли прийде Господь і зажадає звіту, ми могли сказати:” Господин! пять талантов ты дал мне; вот, другие пять талантов я приобрел на них”.(Мф. 25, 20) і почути:”Хорошо, верный и добрый раб! В малом ты был верен, над многими тебя поставлю; войди в радость господина твоего”. Амінь.

  Заболотний Дмитро

ДРУГИЕ ПРОПОВЕДИ

Святые отцы о спасении

Врага ли увидит он после молитвы? Уже не будет смотреть на него, как на врага. Красивую ли женщину? — Не соблазнится при виде ее, потому что пламень, возженный молитвою, еще остается внутри его и отгоняет всякую негодную мысль.

Святитель Иоанн Златоуст

Молитва — обращение падшего и кающегося человека к Богу. Молитва — плач падшего и кающегося человека пред Богом. Молитва — излияние сердечных желаний, прошений, воздыханий падшего, убитого грехом человека пред Богом.

Святитель Игнатий (Брянчанинов)