Проповідь в день пам`яті преподобного Іова Почаївського
Про молитву

В ім’я Отця і Сина і Святого Духа!

 Сьогодні свята Православна церква вшановує пам`ять всім нам відомого великого угодника Божого і заступника нашого перед Богом – преподобного Іова Почаївського. Жив преподобний в період з 1551 по 1651 роки. Свій монашеський подвиг преподобний розпочав в Угорницькому монастирі, потім був ігменом у Дубенському монастирі, а в 1604 році переходить на Почаївську гору. Тут він був ігуменом близько 50-ти років. На його долю припала смута з Андрієм Фірлеєм та боротьба проти унії, але, незважаючи на ці обставини життя, преподобний прожив 100 років. За час свого ігуменства він прославився своїми подвигами і по сьогоднішній час збереглась печера – улюблене місце молитви преподобного Іова. По словах ігумена Досифея: преподобний на кілька днів,а іноді і на тиждень залишав свою братію, для безперервної молитви. Говорять, що від багатоденного стояння на молитві ноги в Іова отікали так, що покривались язвами, сліди яких залишились на нетлінних мощах його. По словах того ж ігумена молився преподобний «за благополуччя і спасіння світу». Не зважаючи на свій ігуменський сан, він на рівні з іншими насельниками монастиря виконував усі послушання.

 Був преподобний миролюбний і не багатослівний, від нього можна було почути тільки «Господи Иисусе Христе, Сыне Божий, помилуй мя».

 Дорогі браття та сестри, життя преподобного Іова є для нас прикладом молитвенного подвигу. Адже молитва – це возвишення розуму і серця до Бога або спілкування людської душі з Богом. Християнину перш за все потрібно молитись тому, що молитва – це дихання нашої душі, вона є такби мовити барометром нашого релігійно-морального стану. Преподобний ІоанЛєствічник вчить, що душа без молитви ослаблюється так, як тіло без їжі. Вона для нас є опорою на всі випадки життя. Але не достатньо просто прийти у храм або прочитати правило – молитись треба правильно, тому що неправильна молитва не піде на користь, а буде гріхом.

 Коли настане час для молитви, пише один старець-подвижник, не відразу починати молитись, а спочатку приготуватися до цього: постояти мовчки, постаратися відігнати із голови всі земні турботи, різні враження. Згадати хто ми і перед ким будемо молитися, тому що молимось Царю слави і Всеблагому Творцю.

 Якщо ціллю нашого життя є Богоуподібнення і спілкування з Богом, то самечерез молитву людина возноситься до Бога і з`єднується з Ним. Молитва нерозривно зв’язана з любов`ю християнина до Бога. Через молитву людина стає храмом Божим. Без неї неможливо увійти в Царство Небесне і по словах багатьох святих: вона є матір`ю всіх добродєтєлєй. Вона надзвичайно необхідна нам у боротьбі зі страстями. Сам Господь призивав: «Молитесь, чтобы не впасть в искушение» (Лук.22:40). Також вона є необхідною в період важких життєвих ситуацій, для правильного рішення важливих питань. У таких ситуаціях під впливом молитви укріпляється наша воля, очищуються наші думки, прявляється терпіння і наполегливість для того, щоб гідно витримати життєві випробування.

 Отже, виникає питання, як все таки правильно молитись? Багато хто із нас забув,що сила молитви і її значення не в механічних словах, а в думках і відчуттях. Деякі турбуються про слова, положення тіла, і вичитування кількості молитв, рахуючи молитву чисто формальним ділом. Є і такі які кожного дня прочитують багато молитв але без участі серця, рахуючи себе благочестивими і набожними. Таким чином уста наші наближаються до Бога , а серце далеко від Нього. Така молитва розвиває гріх лицемір`я і фарисейства. Потрібно твердо пам`ятати, що без уваги молитва це не молитва . Можна всі слова проговорити, пише святитель Феофан Затворник, і всі поклони положити, а про Бога зовсім не згадати. Щоб стяжати істинну молитву християнину потрібний постійний труд. Хто не трудиться в молитві до того вона іне прийде. Святі отці багато трудились в молитві і цими трудами возгрівали в собі молитвенний дух.

 Істинна молитва – це дар Божий, але цей дар не дається без усиленої праці. Через це потрібно молитись Богу щоб навчив молитися, щоб сподобив нас дару благодаті приносити йому не лицемірну, а сердечну молитву, як сподобив цього преподобного Іова Почаївського, щоб і нам унаслідувати Царство Небесне зі всіма праведниками. Амінь.

 Теслюк Андрій