Притча о десяти девах

В ім’я Отця і Сина і Святого Духа!

 "Бодрствуйте, потому что не знаете ни дня, ни часа, в который придет Сын Человеческий". Саме такими словами, дорогі браття і сестри, закликає нас апостол в сьогоднішньому Євангелії до покаяння, нагадуючи нам про неминучість другого пришестя Спасителя. У притчі Господь розповідає нам якраз про цей час, порівнюючи людський рід з десятьма дівами,п`ять з яких Господь називає мудрими,а інших нерозумними. Всі вони вийшли на зустріч нареченому, у всіх були запалені світильники. Але коли почувся голос:ось,наречений іде, виходьте назустріч Йому, то виявилось що п`ять дів не мають чим заправити світильники щоб вони горіли, і вимушені просити допомоги у інших п`ятьох. Але ті їм відмовляють, направляючи їх до продавця. Коли ж вони повернулися, то виявилось що Наречений вже зайшов у дім. І почули нерозумні діви голос:ідіть від мене, не знаю вас.

 Цією притчею Господь наш Іісус Христос хоче підготувати нас до часу свого другого пришестя, до часу, коли всі живі і мертві предстануть перед престолом Всевишнього, щоб дати відповідь на Страшному суді за прожите життя.

 Але коли ж відбудеться це друге пришестя? Це питання задавали Христу апостоли, але не отримали відповіді, адже про цей час не знають не тільки апостоли, але й ангели. Але чому Господь не відкриває нам цього? Тому що людина, знаючи час своєї смерті все своє життя піддавалася всякого роду страстям:п`янству , блуді, всіляко догоджаючи своєму тілу, а перед смертю могла щиро покаятися, і потрапити в Царство Небесне. Тому Бог знаючи про це, говорить нам, щоб ми бодруствували, непрестанно молилися, готували себе до зустрічі з Ним, а оскільки ми не знаєм коли Він прийде, то ми повинні бути готовими постійно .

 Один старець прийшов у місто для продажу корзин, які він виготовляв. Розпродавши їх, він сів біля дому одного багача,який вже був присмерті.Сидячи тут, старець побачив чорних коней, на яких сиділи чорні-страшні вершники. Кожен з яких тримав у руці вогняний меч. Коли вони досягли дверей дому, спинилися, залишивши коней біля входу, а самі увійшли у дім. Помираючий побачивши їх, голосно крикнув:”Господі допоможи мені ”. А вони говорять йому: ”Тільки тепер ти згадав за Бога,коли сонце затьмарилось для тебе? Чому ти не кликав Його, поки світив для тебе день? А зараз вже немає для тебе ні надії, ні спасіння”.

 Наприкладі цієї історії ми бачимо, дорогі Браття і сестри, якою лютою і страшною буває смерть грішника. Як страшно помираючій людині яке все своє життя провила в розпусті, не піклуючись про своє спасіння. Святитель Ігнатій Брянчанінов говорить, що ”пам`ять смертна- це дар Божий,він дається виконавцям заповідей Христових …”

 Тому, дорогі браття і сестри, давайте не будемо забувати про наш останій час, будемо пам`ятати, що рано чи пізно нам прийдеться дати відповідь за всі свої вчинки,тож будемо старатись всіма силами виправляти себе,щоб подібно мудрим дівам увійти в чертог Царя Небесного Амінь.

 Апончук Андрій