Памʼяті апостола Іоанна Богослова
В ім’я Отця і Сина і Святого Духа!
«Если я говорю языками человеческими и ангельскими, а любви не имею, то я – медь звенящая или кимвал звучащий. Если имею дар пророчества, и знаю все тайны, и имею всякое познание и всю веру, так что могу и горы переставлять, а не имею любви,- то я ничто... А теперь пребывают сии три: вера, надежда, любовь; но любовь из них больше» (1Кор.13,1-2,13).
Саме такі слова дорогі браття і сестри ми зустрічаємо в посланні апостола Павла до Коринфян. І саме ці слова відносяться до одного із най любиміших учнів Спасителя, його наперсника, дівствінника, святого апостола і Євангелиста Іоанна Богослова, який виконав цю заповідь сповна, і за це сподобився називатися апостолом любові. І сьогодні ми святкуємо день його світлої кончини.
Святий апостол Іоанн був сином глибоко-віруючих людей, галілейського риболова Заведея і Соломії. До свого навернення до Христа він був учнем святого Іоанна Предтечі. Після Хрещення Господа в Іордані,він стає ревностним і відданим учнем Спасителя якого по своїй гарячій любові ніколи не залишає, і сподобляєтся бути в числі трьох любимих учнів Спасителя. Пронизений любов’ю до свого небесного Учителя, Іоанн, єдиний із учнів стояв біля Хреста під час страждань Господніх, і саме йому, як чистому дівствіннику, Господь із Хреста поручає турботу про Свою Пречисту Матір. За проповідь Святого Євангелія він був засланий спочатку в Рим, а пізніше на острів Патмос – де написав книгу Апокаліпсис. Мирна і праведна кончина послідувала в Єфесі на початку ІІ століття.
Дорогі браття і сестри! Ми почитаємо апостола Іоанна Богослова як проповідника любові, читаємо його послання, але нажаль не завжди розуміємо, що таке любов. Ми нібито пробуємо виконати цю добродєтєль , але насправді лише мало що розуміємо. Апостол Іоанн говорить:<< Якщо ми любимо один одного, тоді Бог перебуває в нас,і любов Його досконала є в нас.>>(І Ін.4.12.) Прикладом такої пламенної любові, святий Ісаак Сирин, вказує на авву Агафона, який побачив одного прокаженого,і захотів взяти собі його хворе тіло, а своє віддати йому. І непотрібно думати, що цей прокажений був ідеальним чоловіком, скоріш за все він був бродягою, і можливо грабіжником або п’янницею - ось такому чоловіку авва Агафон хотів віддати своє святе тіло. І безсумніву віддав би якщо-б зміг. Така любов і являється християнським ідеалом, такою любов’ю любить Бог, Творець Вселенної. Признаком любові по словам святителя Григорія Палами являється:< уважна молитва >, виходячи з цього признаком любові до ближнього являється <молитва за нього > , незалежно друг він нам чи ворог, добрий він чоловік чи злий. Коли ми з однаковим почуттям молимось за самих різних людей,значить дійсно у нас є любов до ближнього.
Як же кожному із нас досягнути істинної любові? Звичайно, своїми силами це виконати не можливо, але Богу все можливо. Якщо ми не дивлячись ні на що будемо любити близьких нам людей, терпеливо переносити від них скорботи, якщо будемо понуждати себе відноситись до них по доброму, то уподобимося цим Самому Господу і Спасителю. І тоді Христос бачучи нашу боротьбу і терпіння, сам допоможе нести Хрест, і вже в цьому житті дасть свою благодать і духовні дари. Що стосується нагороди в майбутньому житті, то вона буде настільки великою, що ми зовсім не згадаємо про ті скорботи які притерпіли на землі від людей, а якщо і згадаємо, то будемо благодарити за них Бога,тому що побачимо, що саме за наше терпіння ми подобимось вічної слави на небесах.
Будемо же просити святого апостола Іоанна Богослова,щоб по його молитвах Господь сподобив кожному із нас, не лицемірно любити своїх ближніх, і через цю любов всім своїм єством розлюбити нашого Бога і Спасителя. Завжди будемо пам’ятати ці вічно жиаі слова апостола Іоанна : «Дети! Любите друг друга!». Що-б живучи по цій святі заповіді ми прославляли Бога тут на землі, і сподобилися вічного життя в Царстві Небесному Амінь.
Малиш Іван
ДРУГИЕ ПРОПОВЕДИ
|
Святые отцы о спасении
Мы должны к Господу припадать в таком смирении, считая себя за земляных червяков и подобно им ползающих, и произносить молитву к Господу в детской простоте, как лепечущие дети, а не с высокомшием. Преподобный Амвросий Оптинский |