Проповідь на свято Благовіщення Божої Матері

Во ім’я Отця і Сина і Святого Духа!

 Свята Мати Церква, дорогі брати і сестри, зібрала сьогодні нас разом для того, щоб ми змогли віддати шану, за святковим богослужінням, Преславній Діві, яка послужила собою тим вмістилищем, яким не змогли бути а ні небо, а ні земля. Вона вмістила в собі безграничного і безкінечного Іісуса Христа, Господа і Спасителя нашого.

 Дві тисячі років тому здійснилась велика тайна, яку не змогли осягнути навіть ангели. «Бог на землю сниде», так говорить в одному із своїх пісне співів Церква. Неначе ступаючи Пречистими стопами по сходинкам, роль яких виконала Божа Матір. Здійснився пророчий сон праотця Іакова, розлучені небо і земля – з'єднуються між собою.

 І так, Посилається Богом з неба ангел, тобто вісник. Цей благовісник, ім'я йому Гавриїл, при зустрічі з Дівою Марією привітствує її такими словами : «Радуйся Благодатная, Господь с тобою, благословенна ты в женах…». Ці слова приводять в занепокоєння Пресвяту Діву. В Євангелії так і пишеться : «смутися о словеси его и помышляше, каково будет целование, тобто привітання сие?». Тут зупинимось і особливо розглянемо цей уривок. Поперше, потрібно зауважити, що в старозавітній час, явління ангела людям було передвісником великої біди, або ж смерті. А випадок із явлінням ангела Діві Марії ясно нам показує, що така зустріч між притсавниками неба і Пречистою була не вперше, тому що в порівняні із зустріччю архангела Гавриїла з Захарією, де останнього охопив жах, Пресвята діва, в свою чергу лише задумалась «каково будет целование сие?», з огляду на це можемо зробити висновок, що подібні зустрічі трапялись і раніше, адже тут не має страху, а лише роздум: «що б значило таке вітання?». І Святе Передання в підтвердження цьому повістує, що ще змалку, після того як маленькою дівчинкою Божа Матір була віддана до Храму, їй там з'являлись ангели й в бесідах навчали примудрості і благочестю.

 Далі архангел Гавриїл благовіствує : «Обрела бо еси благодать у Бога. И се зачнеши во чреве, и родиши Сына, и наречеш имя ему Иисус…», на що Пречиста відповіла : «како будит сие, идеже мужа не знаю?» Дивлячись на ці слова, паралельно згадується те місце, де в свою чергу, на новину архангела про народження Предтечі Елисаветою, жінкою все того ж таки Захарії, той відповідає Гавриїлу : «по чему разумею сие, я стар и жена моя замоторевша?» Два питання які були задані архангелу Гавриїлу, одне Захарією, друге Дівою Марією, породжують третє: чому Захарія після своїх слів поражається німотою, а Пречиста приймає в своєму чреві «от Духа Свята»? Особливу увагу потрібно звернути на те, який характер має відповідь у Захарії а який у Преблагословенної. В своїй відповіді Захарія нібито говорить наступне : «по чому я це зрозумію, виходячи із своєї раціоналістичної думки я знаю і впевнений що дітей в мене вже бути не може бо я старий і моя жінка також». В цих словах проявилось невір'я Захарії, про що свідчить і сам архангел: « зане не веровал словеси моему… И се будеш молча и не могий проглаголати».

 В свою чергу Пресвята діва на слова архангела лише запитує: «како будит сие, идеже мужа не знаю?» Таке питання було правильне, адже Пречиста була навіки присвячена Богові і не могла вступати ні в який союз з чоловіком. Обраниця Божа немов запитує: « саме яким чином здійсниться наді мною те про що ти нині благовіствуєш?», не піддаючи сумніву слів архангела, хоча усвідомлюючи що не можливо родити жінці без чоловіка. І у відповідь на це запитання архангел Гавриїл вказує на образ як все відбудеться: « Дух Святій найдет на Тя и сила Вышняго осенит Тя».

 З огляду на ці уривки, виокремимо добродєтєлі які проявили себе в словах Божої Матері – це віра, Вона не усумнилась в словах благовісника. І почувши про образ яким здійсниться на Ній Божий Промисел, Пречиста відповідає : «се раба Господня, буди мне по глаголу твоєму» являючи ще послушання та смирення перед Богом. Признаючи себе Рабою Божою, Діва Марія вказує на те в чиїй владі Вона перебуває, і слова «буди мне по глаголу твоему»,_ показують на крайню ступінь самовідречення, тобто смирення.

 І так, три добродєтєлі : віра, послушання, смирення. Це три ступені наближення нас до Бога. Приуспівши в них Марія сподобилась стати Матір'ю Божою. Віра – це впевненість в бутті Божому і його словах, Священному Писанні і Откровенні. Це дієве виконання заповідей, тому що «віда без діл є мертвою».

 Заповіді Божі, вчення преподані нам в Євангелії є послушанням для синів і доньок від Владики. А успішне виконання цього послуху можливо тільки тоді, коли ми відкинемо свого «ветхого человека», зречемось від своїх порочних та гріховних наклонностей. Цим самим стяжання перших двох добродєтєлєй рабом Христовим, приводить його до третього – смирення. Він смиряється під крепку руку Божу, і все що не трапляєть в його житті, все приймає як із рук Вседержителя, повністю і всеціло довіряючи себе Його Премудрості і Промислу.

 Такий разом із Божою Матір'ю може приступити до прийняття Найціннішого дару. І якщо Божа Обраниця таким чином була предуготовлена до народження Іісуса Христа, Який побачив Її смирення, то ми з вами, в свою чергу, поспішімо приуспіть в цій добродєтєлі, тим самим приготувавши себе до прийняття Пречистих Тіла і Крові Господа нашого Іісуса Христа в Таїнстві Євхаристії.

 Сьoгодні також, Церква згадує блаженну кончину Великого Святителя, Сповідника, Воїна Христового – Патріарха Московського і всія Русі Тіхона. Із множества величних і чудних подвигів цього Святого Мужа, виберемо той, який для нас сьогодні є найбільш повчальним.

 Це був 1917 рік. Смута в державі. Революція, міжусобиця. В центрі вихору опинилась і Церква. Довгоочікуваний Патріарх от-от буде обраний на Помісному Соборі. Три кандидата через таємне голосування були підведені до останнього рубежа – до жереба, який мав вказати на того, хто в цей не легкий час одягне білий куколь і стане Предстоятилем Руської Церкви. Фаворитом в етапі з голосуванням, з великим відривом від інших, був митрополит Антоній (Храповицький), за ним йшов архієпископ Арсеній, замкнув трійку митрополит Тіхон. Записки були поміщені в ковчежець, який поставили на престол. Після вознесення молитв, духоносний старець Алексій витягує жребій з іменем Тіхон. Майбутній Патріарх ніколи не шукав і не мав в собі бажання очолити Церкву. Проте, почувши від посольства про своє обрання смиренно приймає Волю Божу, усім своїм видом і ділами промовляючи: «се раб Господний, буди мне по глаголу твоему». На даний момент, нетлінні мощі Патріарха Тіхона знаходяться в Донському монастирі, а його безсмертна душа, огорнута в оксамитову мантію смирення, лікує днесь в Раи. Тому, любі брати та сестри, поспішімо приуспіть в добродітілях якими просіяли Божа Матір, Святитель Тіхон, і багато інших святих, й разом з ними на всі послані нам Богом життєві ситуації будемо відповідати : «прав еси Ты Господи, и прави пути Твои! Се рабы Господни, буди нам по глаголу Твоему». Амінь.

Івахнюк Артемій