Частинка благодаті Божої

В ім’я Отця і Сина і Святого Духа!

 Коли подорожуючий іде по пустині і бачить оазис, він не проходить повз, а стремитися до нього. Прийшовши туди він відпочив у прохолоді і підкріпившись водою, находить в собі сили для того, щоб знову іти дальше. Так і всі люди є мандрівниками, які у своєму житті повинні шукати духовного оазису, і таким оазисом для християн повинна бути Церква Христова. У якій можна спожити животворчої води – ту частинку благодаті Божої, яка допоможе знайти сили для подальшого руху по життєвій пустині, яка переповнена страстями та соблазном і все ближче наближатись до бажаного спасіння.

 Дорогі, браття та сестри, людина створена Богом і прийде час, коли вона повинна вернутися до Нього. Часто приходиться чути слова: « для чого мені та церква у мене Бог у душі». А тепер давайте більш детально розглянемо ці слова. Оскільки людина складається з душі і тіла, які беруть початок від Бога і кожен день відчуваємо на собі прояв милості Божої. Тому людині потрібно прославляти Бога не лише в душі, але і зовнішньо тобто тілом. Апостол Павел у посланні вчить: « Прославляйте убо Бога в телесех вашых и в душах вашых» ( 1 Кор. 6:20)

 Також ми з життєвого досвіду знаємо, що дуже не приємно , коли людина буває не вдячна за проявлену до неї доброту. Так само і тут, хто не хоче молитись і кланятися Богу проявляє до Нього саму грубу невдячність. Хто в серці має любов до Бога, і наповнений істинним благочестям тоді такий християнин буде із ззовні проявляти своє благочестя. Для такої людини святкові дні будуть дійсно святковими днями, які присвятить не розвагам і пустим розмовам, а богоугодним справам. Але потрібно звертати увагу і на другу сторону, щоб не впасти в іншу крайність. Під зовнішнім благочестям приховувати внутрішню спорченість і пороки. Така людина хоча і буде присутня в Церкві, видимо буде молитись, але душа і серце буде за стінами храму в роздумах про свої життєві потреби.

 Велике значення для людини має добрий приклад, показаний для інших людей. Роздумуючи скажіть, які почуття переповнюють нас, коли ми бачимо віруючих, які у святковий день по голосу дзвона спішать на богослужіння? Правда і нас якась невидима сила тягне до храму? І як би нам важко не було, бачачи інших ідучих до храму ми і самі встаємо і йдем вознести молитви до Бога. Про це можна розповісти багато прикладів. Так преподобний Феодосій Чернігівський, коли почув Євангельскі слова: « Иже любит отца или мать паче Мене, несть Мене достоин, и иже любит сына или дщерь паче Мене несть Мене достоин» (Мф. 10, 37) І ці слова до глибини душі потрясли Феодосія, і побачивши, що велика любов матері до нього не корисна ні їй ні йому вирішив піти з дому, щоб повністю посвятити життя Богу.

 В древності жив один легковажний, але вчений юнак. Одного разу він побачив, як в місті Медіолані в церкву тіснилися люди. І він з цікавістю пішов подивитись, що там відбувається. В той час була проповідь. Вона так вразила його, що він вирішив покаятись і присвятити своє життя Богу. Він став знаменитим церковним богословом. Ім’я його – блаженний Августин. І причиною його навернення послужив хороший приклад.

 Роздумуючи над зовнішньою стороною богослужіння, можна згадати слова Спасителя: «но грядет час , и ныне есть, егда истинии поклонницы поклонятся Отцу духом и истиною, ибо Отец таковых ищет поклоняющихся Ему. Дух есть Бог, и иже кланяется Ему, духом и истиною достоит кланятися » (Ін.4, 23-24). Цими словами Христос нагадує, що обряди не повинні бути лише зовнішні, без звернення уваги на їх зміст і значення. Наше служіння і молитва повинна бути наповнена духом і істиною, тобто щоб ми старались уважно слухати кожне слово молитви на богослужінні і вникати у її глибокий зміст.

 Оскільки ми в сьогоднішній день дорогі, браття та сестри, знайшли можливість вирватись з повсякденного життя і прийшли сюди в цей так званий духовний оазис, яким являється Свята Православна Церква, то нехай же Її благодать, Її таїнства дадуть нам сьогодні ту живу воду з невичерпного джерела, ту прохолоду, яка допоможе нам подолати цей тернистий, спекотний шлях, що веде нас до спасіння і Царства Небесного. Амінь

 Салій Вадим