Проповідь на Стрітення Господнє

Во ім’я Отця і Сина і Святого Духа!

 Кожна подія в Святому Письмі, яка згадується Церквою в її материнських молитвах називається "священною" бо вона звершилася заради нашого спасіння і освячення.

 Сьогодні ми святкуємо велике дванадесяте свято - Стрітення Господнє. Свято це хоча і встановлене на честь зустрічі Господа із старозавітнім праведником Симеоном та пророчицею Анною, але присвячено Богородиці, на що нам вказують деякі моменти із богослужіння. За давнім старозавітнім звичаєм на 40-й день після народження кожен первісток чоловічої статі мав бути присвячений Богу. Для Христа цей обряд був потрібний щоб "виконати всяку правду"(Мф. 5.13). Відбувався він в Єрусалимському храмі . На знак цього люди приносили жертву- хто яку міг. Люди заможні заколювали биків і овець, а бідні голубів та горлиць. З цими птахами і прийшла Богоматір до храму, щоб присвятити Свого Первістка Богу. Праведний Симеон за переданням був одним із тих хто перекладав Біблію на грецьку мову. Переклад було здійснено в ІІІ столітті до Різдва Христового. Коли Симеон перекладав слова пророка Ісаії:" Се Дева во чреве приимет и родит сына" (Іс. 7.14) то він засумнівався подумавши що як діва може народити і вирішив переправити слово "діва" на слово "жена" і помисливши це його зупинила Сила Божа і він отримав звістку що не помре поки не побачить те в чому засумнівався. Коли Богомладенець був принесений до храму, то на цей час там був праведний Симеон. Він впізнав у младенці Христа Спасителя, взяв Його в руки і промовив чудову молитву яку ми і до нині повторяємо: "Ныне отпущаеши раба твоего Владыко…"(Лк. 2.29-33). Тут з цими словами закінчилося те чого праведний старець чекав ІІІ століття. Він зустрів і прийняв на руки Господа, Того на кого очікував все земне життя і Того до кого з радістю перейшов у вічність. Свято Стрітення-це свято зустрічі праведного Симеона- з Господом, людини- з Богом, Старого завіту-з Новим. Під цим днем не потрібно думати що це свято зустрічі зими з весною, як це часто говорять в народі. Це свято було спеціально придумане невіруючими людьми, щоб людина забула яке свято трапилося в цей день понад два тисячоліття тому. Це свято нашої зустрічі з Господом.

 Людина зустрічається з Богом у молитві, в радості ,в стражданнях і хворобах, біля нужденного і особливо в таїнстві Причастя. Проте часто буває що ми не впізнаємо Бога проходячи повз Нього. У чому ж причина, чому так трапляється??? Причин тут дуже багато, і вони дуже різні- але одною із причин являється наша сердечна нечистота, що вкриває завісою наші духовні очі, і ми не можемо бачити те що має бути очевидним:" Блаженні чисті серцем бо вони Бога побачать" говорить Сам Господь(Мф. 5.8). Чистота серця-це перше і найнеобхідніше що допомагає нам бачити Бога, наблизитися до Нього, жити з Ним і в Ньому. Ось чому так часто наша свята Церква від імені усіх і за всіх нас повторює у своїх молитвах: " Сердце чисто созижди во мне Боже и дух прав обнови во утробе моей"(Пс. 50). Ми сказали що нинішній день це день нашої зустрічі з Христом Спасителем нашим. Ці зустрічі відбуваються в нас упродовж всього нашого життя. Коли благочестиві матері принесли і нас з вами до церкви і поставили перед Богом, приносили нас до Причастя. Потім ми виросли, змужніли, набралися розуму і пішли широкими сучасного, суєтного мирського життя. Господь нам говорить: "Входьте тісними воротами тому, що широкі ворота і просторий шлях ведуть нас до погибелі і багато ідуть ними. Тому що тісні ворота і вузький шлях ведуть до життя і не багато знаходять їх"(Мф. 7.13-14).

 Можливостей зустрітися з Богом безліч. Вони даються нам земним як запорука Божої милості, як запорука неминучої останньої і найрішучішої зустрічі з Богом після смерті у житті вічному. Заради цієї зустрічі свята Церква кличе, Святе Письмо вчить, досвід християнського життя підтверджує необхідність якомога частіше зустрічатися з Богом у нашому короткому і швидкоплинному земному житті. Приймаючи участь у богослужіннях і святій літургії-вінцем якої є святе таїнство Причастя, де людина не тільки зустрічається з Христом, але і приймає його в себе заздалегідь до цього підготувавшись. Якщо ми не будемо старатися під час свого земного життя зустрічатися з Богом, не будемо готуватися до цього або навіть бажати цього, то ми повинні знати одне, що остання зустріч з Богом не залежить від нашого бажання: в цьому світі можна свідомо чи не свідомо зневажати зустрічами з Творцем, відкидати їх, але та остання зустріч не залежить ані від нашого бажання ані від нашої готовності.

 І нехай нас дорогі браття та сестри Господь сподобить пройти з радістю наш земний шлях, щоб з миром промовити своє : "Нине отпущаеши…" і зустрівшись із Ним почути не грізне – "Йдіть від Мене прокляті…Я не знаю вас" (Мф. 25.41), а почути милостиве і любляче Його слово-"Прийдіть благословенні Отця мого, наслідуйте Царство, уготоване вам від створення світу"(Мф.25.34). Амінь

Кацевич Богдан