Проповідь у Неділю 26-ту після П'ятидесятниці
Во ім’я Отця і Сина і Святого Духа!
В сьогоднішній воскреснний день, дорогі браття і сестри, Свята Церква нам для роздумів пропонує уривок із Євангелія від Луки, де ми чуємо як до Господа взиває один із іудейських начальників. Приступив він із щирим і, мабуть, найголовнішим питанням усього життя: «Учителю благий, що мені робити, щоб наслідувати життя вічне?» Апостол і євангелист Матфей робить певне уточнення і звертає нашу увагу на те, що цей чоловік був юнаком.
Господь Серцевідець прозрів добрий намір молодого чоловіка, що постав перед ним, оскільки праведність його та палке бажання до Богопізнання виходили із самого серця. Він не спокушав Христа, як це робили фарисеї з метою уловити Його в протизаконному висловлюванні, а, навпаки, зі священним трепетом чекав відповідь Месії. І ось Божественний Учитель відкриває юнаку шлях до спасіння через всім нам відомі Заповіді Мойсеєвого Закону.
По-перше, Господь нічого не говорить про перші чотири заповіді, які навчають належного ставлення людини до Бога. Це пояснюється тим, браття і сестри, що співрозмовник Спасителя, безсумнівно, був людиною побожною, це видно із характеру самого питання і, відповідно, не потребував нагадування про виконання своїх релігійних обов'язків по відношенню до Творця.
По-друге, звичайний порядок заповідей у відповіді Христа дещо змінений: на першому місці поставлена сьома заповідь – не прелюбодій, за нею шоста – не вбий, восьма- не кради, дев'ята – не лжесвідчи і п'ята висловлена наприкінці як завершальна: шануй батька свого і матір свою. Священносповідник Василій Кинешемський, роз'яснюючи це місце Священного Писання, пише, що Господь,бачачи молодий вік іудея, застерігає його, в першу чергу, від порушення тих заповідей, проти яких нерідко грішить захоплююча та часто необдумана юність, і перш за все- заповідь про тілесну чистоту. Тоді юнак без жодної тіні лукавства відповів: «Все це зберіг я від юності моєї !» Дійсно, юний був успішний у виконанні Закону, однак не відчув в душі своїй задоволення, а, навпаки, якийсь незрозумілий сумнів та невпевненість в правильності пройденого шляху турбували його, тому він з тривогою та надією чекав пояснення свого душевного стану.
«Одного тобі не вистачає,- запевнив Христос, - піди і все, що маєш, продай і роздай убогим!» Господь зразу визначив ту болючу рану в душі співрозмовника, яка стала бар'єромдля його подальшого духовного вдосконалення і життя вічного - це прив'язаність його до матеріального. І ось коли перед юнаком стало питання, що вибрати: служіння Богу і життя вічне чи багатство,- він зі скорботою відійшов, тому що мав велике майно. Вибір був за багатством. По тій причині Христос відразу відзначає слабкість людського серця, говорить: «Як важко тим, хто володіє багатством, ввійти в Царство Боже , зручніше верблюдові пройти крізь вушко голки, ніж багатому ввійти в Царство Небесне!» Потім євангелист пише, що ті, хто слухали проповідь Месії, запитали Його: «Хто ж тоді може спастися?» На що Христос відповів: «Неможливе людям – можливе Богові!»
На основі даного євангельського епізоду виникає невірна думка, що нібито Господь від кожного свого послідовника потребує зречення матеріальних благ. Нам слід зауважити, що Спаситель хоч і каже про труднощі спасіння для багатих, але в той момент наголошує, що неможливе для людських сил – можливе для Бога, тобто з допомогою Божою. Дійсно , відомо немало багатих людей, наприклад, старозавітні патріархи, які по всій справедливості стали достойними громадянами Царства Небесного. Оптинський старець преподобний Варсонофій говорить: «Можна спастись і в багатстві,і в бідності. Сама по собі бідність не спасає . Можна володіти і мільйонами, а серце мати у Бога і спастись… Можна, навпаки,прив'язатися до коштів в бідності і загинути».
Слухаючи сьогодні євангельське читання про багатого юнака, впізнаємо в його особі самих себе. Як часто ми у своєму житті на перше місце ставимо земні блага! Неправильно використовуючи їх, стаємо рабами різних гріхів: грошолюбства, обману, зради, гордості та інших.
В наш час це особливо помітно: люди, які називають себе православними , за певну кількість грошей зраджують свою віру і тим залишають себе найдорожчого в земному житті – Христової Церкви, а після смерті – вічного блаженства. Що ж нам робити, браття і сестри, щоб матеріальні цінності не губили нашу душу, а, навпаки, стали одним із засобів досягнення спасіння?
Прислухаємось до порад святих отців, зокрема, що пише новомученник ХХ ст. єпископ Василій Кинешемський: «Всі таланти, всі блага життя, духовні і матеріальні , даються нам для взаємного служіння, яке представляє єдиний шлях до розвитку любові, тому вся практична діяльність цієї чесноти - милостиня, допомога нужденним, зм'ягчує наше серце – черстве по своїй гріховній природі, і робить більш зрозумілим чуже горе, породжує вдячність в серцях тих, хто отримує благодіяння , і розвиває любов в тих , хто його надає». В даний час яскравим прикладом взаємного служіння у нашій Церкві є благодійні організації , братства та сестринства,які використовують свої можливості, духовні та матеріальні блага для допомоги тим, хто особливо її потребує.
Тож послідуємо настановам священносповідника Василіята прикладу наших сучасників, втілимо їх у своє життя , і тоді в час, коли прийде Син Божий у славі Своїй, зі всіма святими Ангелами творити суд над народами землі, ми почуємо Його радісний голос: «Прийдіть благословенні Отця Мого , наслідуйте Царство, уготоване вам від створення світу!» Амінь!
Трофимлюк Георгій
ДРУГИЕ ПРОПОВЕДИ
|
Святые отцы о спасении
Когда припадаешь пред Богом в молитве, будь, в помысле твоем, как муравей, как земные гады, как червячок, как лепечущее дитя. Не скажи пред Ним чего-нибудь разумного: младенческим образом мыслей приблизься к Богу. Преподобный Исаак Сирин |