Проповідь у 24-ту неділю після П'ятидесятниці: «Притча про нерозумного багача»

Во ім’я Отця і Сина і Святого Духа!

 У сьогоднішньому Євангельському читанні ми із вами браття та сестри чули притчу про чоловіка в якого вродив хороший урожай. Не очікувавши такого, він сказав собі «зруйную я свої старі житниці і побудую нові. Душа маєш майно на багато років, їж, пий та веселись». Проте Господь відповідає нерозумному багачу – «безумний, в цю ніч душу твою заберуть, а те кому ти приготував кому ж будуть»?

  Ця притча була відповіддюГоспода чоловіку котрий хотів, щоб Він розділив його із братом наслідство. Господь бачучи у його проханні корисливі наміри відповідає - «Берегитесьлюбостяжания, ибожизньчеловека не зависит от изобилия его имения». Бажаючи пояснити суєтність земних благ як і те, що не потрібно через це судитись із своїм братом, Господь розповідає притчу про нерозумного багача, який отримав чудовий врожай хліба. Чомубагача у ційпритчы називають нерозумним?Тому, що отримавши такий дар не подумав ні про подяку Богу, ні про своїх ближніх, які потребують прогодування, але складав собі план, куди йому поставити це багатство хліба і як зберегти його на майбутні роки щоб вести безтурботне життя. Промисел Божий не мав причини берегти того, хто вирішив жити без користі для інших, лише для задоволення своїх примх та страстей. І ось цей план, які він склав на багато років у той самий день провалився опреділенням волі Божої- в сиюнощь душу твою истяжут от тебе,а яжеуготовалеси,кому будут?

  З цієї притчі ми із вами бачимо, що метою життя багача булолюбостяжання. Саме так святі отці називають черезмірну, страсну турботу про отримання майна, яке значно перевищує потрібну для життя міру, а також жадність до багатства, ненаситність земними благами. Апостол Павел у своємупосланні до Ефесянназиваєлюбостяжателівідолопоклонниками. – «Ибо знайте, что никакой блудник, или нечистый, или любостяжатель, который есть идолослужитель, не имеет наследия в Царстве Христа и Бога» (Еф. 5:5). Чому ж? А тому, що така людина для задоволення своєї страсті здатна забути про все на світі, в тому числі і істинного Бога. З цього приводу святитель Ігнатій (Брянчанинов) каже, що ідол любостяжання «переносить любов серця у вірі та надії від Бога до грошей, робить їх богом, а істинного Бога для людини знищує…».

 Нам часто здається, що життя стане краще, якщо кармани будуть набиті грошима, їсти ми будемо у ресторані, а будинок буде схожий на пам'ятник архітектурного мистецтва. Звичайно, гроші на деякий час зроблять тебе щасливим, але згодом, в перегонах за грошима втрачається сенс життя. Людина поступово перетворюється в раба цієї системи, помилково думаючи, що збагачення – це все, що необхідно для щастя. Але ця радість схожа на ілюзію, а багатство матеріальних благ завжди приводить до нових і нових проблем, коли за тимчасовою радістю добавляється думки про ще більшу наживу та постійну тривогу за свої «житниці».

 Євангельська притча про нерозумного багача показує, що людину портять не гроші, а любов до них. Усі незгоди та проблеми як раз від невірних рішень, щодо того багатства, яке має людина, і ці рішення можуть коштувати життя, якщо не стануть засобом для досягнення більш високих цілей. Причина ховається лише у відношенні до матеріальних благ, стаючи благословенням для одних і прокляттям для інших.

 Ось тут і потрібно нам із вами, дорогі браття та сестри, задуматись про те, як саме ми із вами поступаємо коли діло стосується нашого матеріального достатку. Через гроші ми сваримось із найріднішими людьми, спеціально не помічаємо бідних, які просять у нас милостині. А ще, як часто ми із Вами, не зважаючи на неділю чи святковий день, не йдемо у храм Божий для вдячності Богу за блага які ми маємо, а йдемо на роботу для того щоб ще більше їх примножити.Ми і далі можем усе життя так і прожити марно, і далі закриваючи в нові і нові ще більші житниці для себе блага і за це збирати ще більше на себе Божий гнів. Або ж почати жити так, щоб все це приносило плід, плід в чужій радості, вдячності та любові.

 Будемо ми у раю чи в пеклі залежить не від того, чи багато у нас грошей, а від того як ми ними розпоряджаємось. Гроші, будинки, усе наше матеріальне – від Бога. Ми ж лише розпорядники. Потрібно пам'ятати, що всякого роду матеріальнеБог посилає нам не лише для нас самих, а в лиці нас і для наших ближніх. Господь у сьогоднішній притчі хоче навчити нас того, що не тоді ми багаті коли збираємо собі земне багатство, а по справжньому збагачуємось коли багатіємо у Бога. Що це означає-багатіти у Бога? Означає використовувати ці блага на збагачення добродєтелями, які можна придбати використовуючи їх правильно - не на задоволення нижчих потреб а на добрі діла різного роду – одягнемонагого, нагодуймо голодного, подаймо бідному.Втаких і схожих ділах і полягає одна із двох основних заповідей Божих – «Возлюби ближнього свого як самого себе».

 Саме так, правильно використовуючи наші блага ми будемо збирати собі істинні багатства на небі у Царстві Божому, «гдени моль, ни ржа не истребляют и гдеворы не подкапывают и не крадут». Аминь.

Скубiй Олег