Проповідь на тему: Кожна людина має від Бога таланти

Во ім’я Отця і Сина і Святого Духа!

 Кожна людина яка живе у цьому світі має свої таланти та здібності, якими її наділив Творець світу. Комусь Бог дає більше талантів, комусь менше, але кожна людина їх має і повинна приумножувати, щоб повернути Господу таланти з залишком. В Євангелії Господь говорить такі слова: «Отже, пильнуйте, як ви слухаєте: бо хто має, тому дасться, а хто не має, у того відбереться і те, що він думає мати»

 Іноді ми задаємося питанням, чому Господь дає різні здібності, таланти: комусь одні, комусь - інші, одному більше, а іншому − менше? Зовсім не тому, що Він когось виділив, а когось обділив, не тому, що Господь одного полюбив більше, а іншого − менше. Це відбувається тому, що кожному з нас Господь дав деякий "початковий капітал" для того, щоб ми вклали його в справу, щоб цей капітал наших талантів, здібностей, можливостей приніс, принаймні, двократний плід.

 Господь нікого не обділив талантами − немає людей неталановитих. Ми починаємо свій життєвий шлях в різних життєвих ситуаціях, але дуже багато чого залежить від того, яку життєву установку ми ставимо самі собі. Якщо ми говоримо: я готовий принести все, що дав мені Бог, Йому в жертву, то наші таланти будуть дивовижним чином множитися. Тоді ми зможемо зробити навіть те, чого не очікували від себе, що перевершує наші людські сили і можливості, тому що Сам Господь буде йому в цьому допомагати.

 Слід сказати що даром Божим для нас є і Священне Писання, яке вказує нам шлях в Царство Небесне: «Ніхто, засвітивши свічку, не покриває її посудиною, або не ставить під ліжко, а ставить на підсвічнику, щоб ті, що входять, бачили світло» - говорить Христос. Під запаленою свічкою деякі Святі Отці розуміють Слово Боже, яке дає можливість здобути і приумножити самий важливий в житті талант – талант вічного життя з Богом. Епископ Василь Кенешемський говорить: «Що ви думаєте з нею робити? Нічого? Залишити без жодного вжитку? Хіба це не означає поставити вашу свічку під посудину або під ліжко, так що світло її не принесе ніякої користі ні вам, ні кому з тих, що сидять "в покрові смертному"? Хіба для цього приноситься свічка? Чи не для того, щоб поставити її на свічнику і світити всім у будинку? Сприйнявши євангельське зерно, отримавши свічку слова Божа, не можна відноситися до цього великого дару байдуже. Слід користуватися ним в житті.». Ця свіча дана кожному з нас, але як ми її використовуємо – це вже наш вибір.

 А буває, людина говорить собі: "Бог дав мені менше, ніж іншим людям. Ось тому він дав два таланти, цьому − п'ять, а у мене є тільки один. Що я можу з ним робити? Я можу його тільки тримати при собі, а потім в потрібний момент, якщо знадобиться, я його поверну Тому, від Кого його отримав". Інакше кажучи, людина живе, не ставлячи перед собою ніяких життєвих цілей: віна не йде вперед, а просто стоїть на місці. Ось з такої людини дуже строго запитає Бог в день суду. Тоді саме Господь запитуватиме з людини, а не людина з Господа, мовляв, чому Ти мені дав не два таланти, не п'ять і не десять. Господь кожному дає стільки, скільки йому необхідно для того, щоб отримані таланти спожити в справу. Усе питання полягає в тому, як людина розпоряджається тим, що їй дав Господь.

 Теж саме стосується і Священного Писання, про його існування знає бі-льшість людей, але мало хто з цих людей приймає цей талант і його приумножує. Нажаль, більшість людей ховає ці свічу, щоб вона не нагадувала їй про ті гріхи і пороки, які знаходяться в її душі. Але так може бути тільки поки ми знаходимось тут на землі, а потім коли предстанемо перед Богом давати відповідь, то вже нічого не зможемо сховати. «Бо нема нічого таємного, що не стало б явним, ні прихованого, що не стало б відомим і не відкрилося б».

 Треба пам'ятати про те, що все, що ми отримали від Господа, є Його даром нам. Ми повинні повертати це Богові через наші добрі справи, через наш християнський спосіб життя. У будь-який момент Бог може відняти в нас можливість робити добро, розпоряджатися своїми талантами, використовувати свої здібності, в тому числі і здібності духовні. Господь дає − Господь забирає; Він визначає як час нашого приходу, так і час відходу нашого з цього світу. Господь допомагає нам в усьому доброму, що ми робимо. Але якщо ми відвертаємося від Бога, то благословення Його перестає поширюватися на наші справи. І тоді, скільки б не було б у нас талантів, вони не приноситимуть ніякого плоду.

 Ми повинні щодня ставити перед собою питання: які у мене сьогодні є можливості вчинити добрі справи, що я можу сьогодні зробити, щоб хоч ще на крок наблизитися до того, чого Господь від мене чекає. Кожен з нас знає, що у нас є завдання перед ближніми, перед членами сім'ї, перед людьми, які нас оточують, і що у нас є борг перед Богом. Проситимемо Господа дати нам ясне і чітке усвідомлення того, що необхідно для того, щоб йти шляхом до спасіння. Проситимемо у Нього сил для того, щоб, відкидаючи усе зле, нечисте і гріховне, що в кожному з нас є, вирощувати в собі саме найкраще. Амінь!

Духнненко Іоанна