Проповідь на тему: Прощена неділя

Во ім’я Отця і Сина і Святого Духа!

 "Покайтеся, тому що наблизилося Царство Небесне" (Мф.3:2).

 Сьогодні, дорогі брати та сестри, ми стоїмо на порозі Великого посту. Вже завтра, ми з вами розпочнемо великий подвиг – подвиг покаяння. До якого Церква готувала нас на протязі чотирьох підготовчих тижнів.Свята Церква показала нам як через покаяння виправдався митар, блудний син повернувся та примирився з батьком.Істинному покаянню передує, по вченню Церкви, одна необхідна умова — прощення образ і примирення. До якого закликає сьогодні Мати-Церква.

 У словах сьогоднішнього Євангельського читання ми з вами чули, що якщо не будемо прощатилюдям провин їхніх, то і Отець наш не простить нам провин наших» Мф. 6:15.Але Господь, не порушуючи нашої волі, надає нам можливість вибрати самим, чи прощати чи не прощати. Одне він сказав ясно і точно, якщо ми не простимо, то Він не простить нас.

 Святий ІоанЗолотоустий про прощення говорить: "Мало простиш – мало буде і тобі прощено; багато простиш – багато і тобі буде прощено. Простиш з цілого серця? Так і Бог тобі простить. Якщо простиш ворогові, можливо, його і зміниш на приятеля. Так само буде поступати з тобою Бог який також через свого сина вчив :«Коли, приносиш на жертовник дар твій і там згадаєш, що твій брат має щось на тебе, зостав там перед жертовником твій дар; піди, помирись перше з твоїм братом і тоді прийдеш і принесеш дар твій.

 Подія, яку ми сьогодні згадуємо, дуже багато змінила в житті всього людства. В Церкві ця страшна подія називається Вигнанням Адама і Єви із Раю. Ця подія є близькою для кожного з нас, оскільки Адам і Єва являються для нас прабатьками і саме їхня кров тече у наших жилах. Після гріхопадіння вони не примирилися з Богом, а почали звинувачувати один одного. В кінці кінців, Адам звитуватив у скоєному самого Творця. Адаму був даний вибір, або добро, або зло. На жаль він вибрав останнє. Бо не зміг переступити через свою гордість. Розум Адама був уже затьмарений, він думав і бачив не духовними очима, а гріховними. І в результаті,був вигнаний. Через цю подію, все людство на довгий час залишилося без усіх благ. Перебувало в очікуванні нового Адама, який знову відкриє нам ворота Раю.

 Ми входимо у Святу Чотиридесятницю, в час посту. Для багатьох із нас, можливо, ця Чотиридесятниця буде останньою в житті, якщо не для багатьох, то для декого. І ніхто не знає. Чи дасть нам Господь дожити до наступного року, до наступного Великого посту, чи будуть відкриті храми, чи буде можливість принести цей подвиг молитви. Стіхіра нам говорить: «се времяблагоприятно, се день спасения». Сьогодні це «время» настало. Але його можна упустити і хто сьогодні упустить цю можливість примиритися, то труд, який ми будемо нести через св. Піст, буде не підготовлений.

 І знову, щоб перебороти свою гордість, свою надмірність, своє тщеславіє, будемо згадувати, що совершенний чоловік, Адам, створений Богом, був наділений всім чого бажає душа, втратив все. А лише тільки через те, що не зміг сказати одного: «Боже, прости мені». І в результаті, двері Раю стали для нього закритими.

 І щоб нам не залишитися за воротами Раю, необхідно примиритися вже сьогодні з усіма своїми знайомими. Якщо ми хочемо бути пробаченими, то будемо пробачати. Хочемо щоб нас любили – будемо любити. Щоб нас не ображали – не будемо ображати. Так у молитві Господній, яку нам дав Сам Бог, ми просимо: «прости нам провини наші, як ми прощаємо вунаватцям нашим». І якщо ми не будемо прощати, то, промовляючи ці слова, ми обманюємо Господа. Така молитва буде нам лише в осуд, вона не принесе нам миру і Божого благословіння.

 Отже, підемо нині до всіх, з ким ще не встигли примиритися, попросимо у них прощення, а ті, що були ображені кимось, нехай, в свою чергу, пробачать своїх кривдників. І милосердний Господь прийме наш подвиг посту, покаяння і молитви, простить наші провини і через труд покаяння і примирення з ближніми ми наблизимося до Царства Небесного, як обіцяє нам ап. і єв. Матфей. Амінь.

Мерчук Іван