Проповідь на тему: «Необхідність довіри у нашому житті»

Во Ім'я Отца і Сина і Святого Духа!

 « Без віринеможливо догодити Богу»

 Так говорить апостол Павло про необхідністьвіри, в життікожної людини. Такожвінтлумачитьсамевизначеннявіри. «Віра ж є здійснення очікуваного і впевненість у невидимому. Віроюпізнаємо, щовікистворені Словом Божим, так що з невидимого стало видиме» (Євр. 11, 1-3). Зцього визначенняможнадійтивисновку, щовіра – цевпевненість у існуваннікогось абочогось, чого ми не можемоосягнути у безпосередньомучуттєвомудосвіді, тобтовміннядовірятипочутому. Віра, згідновчення святителя КирилаЄрусалимського, це око християнина, цейогосерце, розум і почуття.

 Про важливістьвіри говорить Іісус Христос: "хтомаєвіру і хреститься буде спасенний, а хто не маєвіри — осуджений буде". Віра, тут зображується, як невід'ємнаумова на шляху до спасіння. Часто післязціленняхворих і прощеннягрішних Господь повторював: " Віра твоя — спасла тебе". І якщо Господь, вчора, сьогодні і навіки Той Самий, то жива сьогодні і свята віра, завждиволодіючачудодійною і спасителною силою. Віра – це акт найвищогосамозреченнялюдини, коли вона повністю відмовляєтьсявід "свого" і віддає себе і все щомає,підвладу Бога. Вірагрунтується на довірі та вірності. Довіра та вірністьявляються основою будь-якихвзаємовідносинміж людьми, та є основою відносин з Богом.

 Господь показує нам, як саме ми повиннідовіряти, говорячи: "Будьте як діти, тому щотаких є Царство Небесне".Тобто, ми повиннідовіряти наче маленькідіти, котріще не знаютьбрехні та лукавства, зради і підсупу, і всьому щиродовіряють. Від нас потребуєтьсядитяча простота і всеціладовіра до Божихдій — благих премудрих і неосяжнихнашомурозумінню. Приклад такоїдовіри нам показуєСвятий апостол АндрійПервозванний, пам'ятьякого ми сьгоднісвітловшановуємо. В сьогоднішньомуєвангельському читанні ми чули слова пропершузустрічмайбутньго апостола з Христом. Андрій та ІоанбулиучнямиІоанаХрестителя, і одного разу, коли повз проходив Спаситель, Іоанн сказав: "ЦеАгнецьБожий" тодіАндрій та Іоанн, запитали в Христа, вчителю де тиживеш? Вінвідповівідіть за мною і побачите... Той день вони провели спілкуючись з Христом.

 Іншого разу коли Андрій та Петро рибалилинаберезіГалілейського озера, Спаситель сказав їм: "Ідіть за мною, і Я зроблю вас Ловцями людей". І вони маючидовіру до слівМессії, пішли за Ним. Вони лишили наберезі риболовнізнаряддя, лишили те життяяким вони жили і пішли за Христом. Апостол Андрій, будучи призваним першим, іменуєтьсяцерквою первозванним. Йому по жеребудовелосяпроповідувати Христову вірукраїнам сходу. ВінпройшовМалуАзію, Фракію, Причорномор'я та Крим. Піднявся Дніпром до місця, де сьогоднівозвеличується наша столиця — золотоверхий Києв. Апостол зупинився тут, і як розповідаєпреподобний Нестор літописець, благословив києвські гори, встановив на них Хрест, і передбачаючивелику славу майбутньогоміста, промовив: "На цих горах возсіяєБожа Благодать". Продовжуючисвідчити свою вірурізним народам, апостол Андрійбув розп'ятий на хресті у грецькомумістіПатари.

 Чому ж самеГосподь призвав на Апостольськеслужіннязвичайних рибалок, котрі не булиосвідчені, відомі, абохоча б багаті? На цепитаннявідповідаєсвятийЄфремСирін. Якби Господь призвав освічених та мудрихучнів, то потім говорили б щоїхнійпроповідіповірили, через їх великий інтелектуальний багаж та розумовіздібності. Якби призвав багатих, говорили б щохристиянськапроповідьутвердилася шляхом підкупу. Або якби Господь призвав, сильних та могутніхсвітуцього, вождів та воєначальників, то потім сказали б що вони власним авторитетом та силою нав'язалиХристиянство. Господь обирає тих, якінічим з переліченого не виділялися. Проте, вонималидещоінше, щозначноважливіше, вони мали те, чого не малинісильні, нібагаті, нірозумні — маливсецілудовіру дослів Христових. Вониспокійно жили своїмжиттям, займалисяриболовством і тут раптомпіслязаклику Спасителя, вони не почали питатикуди? А чи далеко це? А чибудуть нас там годувати? А щовартовзяти з собою? Вонинастільки вірили Христу, щоце все булозайвим і неважливим, вони просто пішли за Ним.

 В наш час, часто можнапочути слова: "зараз нікому не можнадовіряти, всілишеобманюють, я нікому не довіряю". Нас з усіхсторіноточують величезнімассирізноманітноїінформації. Люди щоб бути в курсіостанніх подій, перечитуютьмасустаттей та публікацій в мережіінтернет, абочерпаютьінформацію з телебачення, і все білше і більшезаплутуються в інформаційнихтенетах, та втрачаютьзалишкидовіри не лише до засобівмасовоїінформації а іодин до одного. В світінаскрізьпросякнутому обманом, брехнею, егоїзмом,сумніватися і не довіряти - значить забезпечитисобівідноснобезпечнеіснування. Це правда у всіхвідношеннях. Ми дійснозабезпечимо себе. Але, зіншого боку, це буде не життя, а існування: без спілкування і друзів, без турботітривог, без радощів і розчарувань, сміху і сліз. Чужірадість і біль неторкнутьсянас. Лише одне буде нас турбувати — цевласнабезпека. Недовіра та сумнів, таквкорінилися в наших серцяхщозмушуютьсумніватисянавіть в очевиднихречах і породжуютьмарновірство.Ми починаємобільшедовірятирізнимамулетам та червоним ниткам, а не святиням, іконамчи мощам. Звертаємося дозабобонів та заклятьзамістьмолитви . Віримоворожкам та екстрасенсам,замістьвіриЄвангелію, в якомуживе Христос. І таких випадківвнашомужиттівеличезнакількість. Втратадовірипороджуєвтратуістинноївіри тамарновірство. Про такийзанепадвіри Христос сказав: "коли прийду на землю вдругому пришесті, чизнайдувіру?!"

 А як же дорогібрати та сестри нам навчитисядовіряти? Пам'ятаймощо ворог роду людського — диявол, ще в раю посіяв в серціЄви зерна сумніву, якийпривів до гріхопадіння. Так і зараз вінпродовжуєцеробити, налаштовуючи нас один проти одного і підмінюючипоняттядовіри та віри, недовірою та марновірством. Щобвберегтисьвідцього, вартообмежити себе в користуванніінтернетом, телебаченням та радіо, якірозсіюютьдовіру і породжуютьсумнів. Ми з вами будучи ПравославнимиХристиянамизнаємощо "Бог є любов", і основінізаповіді, любові до бога та ближнього. В гімнілюбові апостола Павла говориться щолюбов: "...все покриває,всьомувірить, всьому сподівається, любовніколи не перестає", звідсиможназробитиважливий висновок, щодовіра є — проявомлюбові. Довіряти — означаєперестатичекати від людей негативних та підступнихдій, навітьякщоцетраплялося і навчитися бачити в людях хорошіпозитивніякості не звертаючиуваги на недоліки, і тоді оточуючібачачице, будутьпроявлятиповідношенню до нас своїнайкращі якості. Завждивартовартодаватилюдиніще один шанс, адже коли апостоли запитали Господа скількиразіввартовибачатиближнього, Вінвідповівщосім по сімдесят. Тобтонеобмеженукількість.

 Отож будемовиховувати в собівіру.Відкиньмосумніви. Просімо та молімо у Бога живого, щобВін послав у нашісерцяСвій дар віри, відкриймосерцящобприйнятиїї, як дорогоцінний дар небес, дар Бога, і вона буде просвітлювати іосвячувати нас. Як святого апостола Андрія Первозванного, і так ми можемодогодимоБогові "і буде нам по нашійвірі".

Солонінка Михайло

ДРУГИЕ ПРОПОВЕДИ

Святые отцы о спасении

Когда припадаешь пред Богом в молитве, будь, в помысле твоем, как муравей, как земные гады, как червячок, как лепечущее дитя. Не скажи пред Ним чего-нибудь разумного: младенческим образом мыслей приблизься к Богу.

Преподобный Исаак Сирин