Проповідь на тему: «Смирення»

Во ім’я Отця і Сина і Святого Духа!

 «Оставите детей приходити ко Мне,
и небранитеим, таковых бо есть
Царствие Божие»(Лк.18:16)

 Ці слова ми чули в сьогоднішньому євангелії, Господь вчить апостолів, а з ними і нас чесноті смирення.До Господа приносили дітей, але апостоли вирішили, що діти недостойні такого вчителя і забороняють. Тоді Гоподь сказав: «Ижеаще не прииметЦарствияБожияяко отроча, не иматьвнити в Него.» (Лк.18:17) Що ж Господь розуміє ставлячи нам в приклад дітей. Саме у дітей відсутнє пам'ятозлобіє, якщо їх в чомусь наказують то вони одразу забувають і прощають, це і є признак дитячого смирення. Також в них присутня велика простота в якій не має лукавства. В цьому Господь призиває і нас подражати дітям.

 Нам браття і сестри смирення потрібно, щоб жити в спокої і отримати благодать від Бога, як про це нам свідчить Цар Соломон: «Господь смиренным дает благодать.» Чеснотасмиреннявчить нас стримувати себе, нічого не мріяти про себе. Саме ця чеснота лежить в фудаменті нашого спасіння, так як перша заповідь блаженства саме про неї «Блаженнинищии духом, яко тех есть Царство Небесное.»

 До чого ж нас може привести відсутність смирення? Серед сучасних людей все популярніше стає вираз і думка рахувати себе краще всіх інших і ніби всього в цьому світі ми добиваємось самі. Для православних така думка неможлива. В ній проявляється велика гордість. Людина коли в неї зникає смирення втрачає уповання на Бога. Все в житті вона рахує залежною від себе. А якщо так то взагалі нащо потрібен Бог і такі люди стають атеїстами. До яких наслідків приводить гордість ми бачимо на прикладі ангела Денниці. Господь дав йому все і він був величайшим серед ангелів, але гордість згубила все. Денниця рішив стати равним Богу і тоді відчув всю своютяжість падіння і став дияволом. Так само і горді люди в один момент відчувають свою безсильність і слабкість, але часто нажаль занадто пізно не можуть смиритись і перед Богом.

 Але як же нам дорогі браття та сестри стяжати смирення? В першу чергу Святі Отці говорять, що ми повинні постійно укоряти себе за наші гріхи, вважаючи себе за ніщо, як про це говорить святий цар і пророк Давид: «Аз же есмь червь, а не человек, поношение человеков и уничижение людей.»(Пс.21:17) Також нам говорить преподобнийСілуанАфонский: «хто себе укоряє і радіє приниженням та сумує коли його хвалять тот здобуває смирення.» Таке смирення мав і благовірний князь Михаїл Тверський пам'ять якого згадує сьогодні наша свята Православна Церква. На нього зробили ложнийнаклик і відповідно в Орді Хан повірив цьому наклику і осудив князя. Окливитали князя його родичі, його єдиноплемінники і він як не злобива дитина не дивлячись на це, проявив своє смирення і поїхав в Орду на вірну смерть.

 Тож давайте дорогі браття та сестри будемо виганяти з нашого життя гордість і вчити себе смиренню і по словах преподобного Антонія Великого який каже: «Люби смирення і воно покриє твої гріхи.» Амінь

Коньовшiй Микола