Проповідь на тему: «Чому ми повинні шукати зустрічі з Богом?»

Во ім’я Отця і Сина і Святого Духа!

 «Для меня жизнь –Христос, А смерть – приобретение»

 Цими словами апостол Павло дає відповідь на запитання , яке задавав собі ,напевно кожен із нас . Адже не раз нам доводилось задумуватись над тим , для чого нам дане це життя ,заради чого ми живемо. Задумуючись над цим питанням , відразу ж появляються різні відповіді. І мало хто доходить до правильної , яка полягає в таких словах Спасителя: «Ищите же прежде Царства Божия и правды его и сия вся приложится вам». Тобто, нам потрібно шукати в своєму житті Бога ,зустрічі з Ним. Про що Симеон Афонський казав:«Мы рождаемся только для того, что бы познать Бога и ето познание освобождает нас от смерти». Адже людині ,яка шукає Христа ,яка намагається жити завжди з Богом ,старається впустити Його у своє життя стає зрозумілим сенс всього , що відбувається з нею і сенс самого її життя. І смерть для неї перестає бути чимось жахливим та моторошним .І це знає кожен із нас із власного досвіду. Адже кожен у свій час увірував в Бога. І митрополит Антоній Сурожський каже , що той хто увірував це людина до серця якої дійшов Христос ,серце якої затремтіло , зігрілось і засяяло Його присутністю. Тобто це і була наша зустріч з Богом ,після якої ми становимось відповідальними перед Ним. Так преподобний ПаїсійСвятогорець каже: «Як тільки людина використає дану їй сприятливу можливість повірити в Бога і в майбутнє вічне життя, тобто коли вона зрозуміє глибокий сенс свого життя і покаявшись ,змінить його , так відразу ж прийде божественне утішеніє з благодаттю Божою і благодать змінить його ,витісняючи і всі її спадкові недоліки». Саме за те ми і становимось відповідальними перед Богом , чи покаявшись поміняємо своє життя, чи будемо старатись надалі жити з Богом ,не забуваючи про Нього, чи ні.

 І сьогоднішнє свято Стрітення Господнього , це свято зустрічі з Богом. І саме у сьогоднішній день нам відкривається і дається можливість зрозуміти для чого нам дається життя і що таке смерть. Все це стає зрозумілим із подій сьогоднішнього свята. Праведному Симеону було обіцяно Духом Святим ,що він буде жити до тих пір поки не зустріне Христа. І ось Матір Божа з Іосифом обручником приносять Богомладенця в храм, щоб виконати Старозавітній Закон. В цей же час праведний Симеон ,водимий Духом Святим, теж прийшов у храм. І побачивши в Немовляті Христа Спасителя, він бере Його на свої руки і промовляє слова ,які ми щодня повторюємо за вечірнім Богослужінням: « Ныне отпущаеши раба Твоего Владыко по глаголу Твоему с миром ,яко видеста очи мои спасение Твое…» З цієї Євангельської події видно ,що все життя праведного Симеона ,який прожив 360 років, наповнене глибокого сенсу, так як прожив він його ,чекаючи цієї зустрічі. І зустріч ця наповнила його душу такої неземної радості ,що праведний старець уже не боїться смерті,вона для нього стає по словах апостола Павла преобретением, і не тільки не боїться, а навпаки чекає її ,щоб повідомити про цю радісну новину і всіх інших старозавітніх праведників ,які теж чекали з великим терпінням приходу Христа.

 А тепер дорогі браття та сестри давайте задумаємось над своїм життям. Адже кожен із нас в деякій мірі боїться смерті. Вона для нас являється чимось страшним та небажаним. Ми стараємось не думати про неї та й взагалі не згадувати її. А все із-за того, що ми у своєму житті не шукаємо зустрічі з Богом, це і призводить нас до гріховного життя, до якого ми звикли, воно нам подобається і ми не хочемо його міняти. Нам зручніше жити правилами ,які диктує сучасний світ ,ніж по заповідям ,які дав Бог. Ми шукаємо щастя у сімейному житті. Але яке щастя чекає сім'ю без Бога. В ній люди мучать самі себе і своїх ближніх ,так як шукають лише задоволення своїх особистих інтересів, внаслідок чого сім'я розпадається.А хтось шукає багатства, всяких мирських розваг та задоволень.Такі люди шукають втіхи в усьому, але не знаходять її. Про них Симеон Афонський каже, що якщо душа не знайшла Христа ,то всі її інші пізнання це наступний перехід від одного заблудження до іншого. Так ми, блукаючи в цих земних турботах, забуваємоі поступово віддаляємось від Бога, внаслідок чого замість тієї радості, яку відчував праведний СимеонБогоприїмець, відчуваємо душевну порожнечу,яку земними благами не можливо наповнити. Далі починаємо страждати від унинія та відчаю ,який може, навіть, привести і до смерті.

 Тому ,щоб уникнути цього нам потрібно очистити своє серце від всього земного та гріховного, що віддаляє нас від Бога. Адже Господь сказав: «Блаженные чистыесердцем ,яко тии Бога узрят». А серцеми повинні очищати покаянням, зміною своїх думок та способу життя. Про що говорить святитель Феофан Затворник: «Покайся! Затем ревнуя об исполнении всякой заповеди Божией, ходи неотступно пред Господом ,устремляясь к Нему всем вниманием ума, всеми чувствами сердца, всеми желаниями воли. Устроившись так скоро встретиш Господа. Он внидет в тебя и упокоится в тебе, как на об'ятияхСимеона праведного». Також ми повинні у молитві просити Бога сердечної чистоти, як просив святий пророк Давид: «Сердцечисто созижди во мне Боже и дух прав обнови во утробе моей…»

 Тому, дорогі браття та сестри, нам потрібно частіше прибігати до таїнства сповіді та причастя, тим більше наближається благо приємний для цього час Великого Посту, під час якого ми повинні особливо уважно заглянути у своє серце і душу,задуматись над сенсом свого життя ,щоб не забуваючи про Бога ,а навпаки ,наближаючись до Нього, ми з такою ж радістю що й праведний Симеон ,в кінці Великого Посту теж зустріли Воскреслого Христа. Амінь.

Карапка Олександр