Новости семинарской жизни

11.12.2017. Служение ректора: память иконы Божией Матери «Знамение»

05.12.2017. Богослужение в семинарии на праздник Введение во храм Пресвятой Богородицы

03.12.2017. Неділя 26-а по П'ятидесятниці

22.11.2017. В день свята Собору всіх Небесних сил Єпископ Серафим очолив богослужіння в селі Лосятин

20.11.2017. Неділя 24-та по П'ятидесятниці

10.11.2017. В Почаївській семінарії відсвяткували день пам'яті преп. Іова Почаївського

05.11.2017. Богослужіння в день Казанської ікони Богоматері

30.10.2017. Неділя 21-а по П'ятидесятниці

26.10.2017. В Киеве состоялась конференция: «Духовное и светское образование: история взаимоотношений – современность – перспективы»

24.10.2017. В Почаївській семінарії звершили пам'ять Волинським святим

23.10.2017. Служіння ректора: пам'ять св. ап. Іакова Алфеєва та святих отців VII Вселенського собору

15.10.2017. Богослужіння на Покров Пресвятої Богородиці

09.10.2017. Вихованці 4-го класу ПДС відвідали святині Києва

01.10.2017. Воскресне богослужiння в семiнарiї

30.09.2017. Свято на честь святих мучениць Віри, Надії, Любові та матері їх Софії в кафедральному соборі Тернопільської єпархії

27.09.2017. Свято Воздвиження Хреста Господнього в семiнарiї

25.09.2017. Єпископ Серафим очолив воскресне богослужіння

Мирончук Роман

Проповідь на тему: «Маловір'я як причина наших бід»

Во ім’я Отця і Сина і Святого Духа!

 І дійсно, читаючи Євангеліє, ми бачимо багато зцілень, які звершує Христос і його учні по вірі тих хто просить. Господь говорить що, якщо мати віру з гірчичне зерно то можливо навіть гори пересувати з місця на місце. «Вся возможнаверующему», і навпаки нічого неможливо невіруючому, адже тоді він не може розраховувати на допомогу Божу. До чого ж призводить маловір'я?

 Сьогодні в євангельському читанні ми чули про маловірного батька, який бачить як страждає його біснуватий син і не може нічим йому допомогти. Його остання надія була на галілейського Учителя Христа, але не знайшовши Його він прийшов до апостолів і просив їх зцілити його біснуватого сина. Але чомусь вони не змогли цього зробити і це стало незрозуміло не тільки для батька, а і для самих апостолів. Адже апостоли отримали силу від Господа і могли також зцілювати, виганяти бісів іменем Іісуса Христа. Тому зрозуміло, що причиною цього була маловір'я батька і це видно зі слів, з якими він звертається до Христа: Учителю, я привів до тебе мого одержимого сина, якого злий дух кидає то вогонь то в воду щоб погубити його. Я просив твоїх учнів зцілити його, але вони не змогли. Прошу тебе, якщо можеш, зжалься над нами, допоможи нам. Як ми бачимо, до Спасителя він звертається не як до Господа аяк до вчителя в цьому і видно що він не вірить в те, що перед ним Всемогутній Господь, який може зцілити його сина. Далі цей нещасний звинувачує апостолів не розуміючи що винний перш за все він сам, тому що сумнівався, що учні зможуть допомогти. Якщо що можеш, допожи нам! В цих словах ми бачимо невпевненість батька і те, наскільки слабкою була його віра.

  Згадаймо апостол Петра, який плив по озері разом з учнями. І побачив Христа, що наближався до них по воді і вигукнув: «Господи, дозволі і мені прийти до тебе по воді!» на що Господь відповів: «Іди». Петро встав на воду і пішов, але пізніше побачив великі хвилі які можуть його потопити, засумнівався впав і почав тонути, та все ж звернувся до Христа «Господи спаси мене погибаю» Спаситель підійшов взяв його за руку і сказав «чому засумнівався маловірний».Тому, як маловір'я апостола Петра, який все ж таки бачив, що іде по воді до Христа та все ж засумнівався і це призвело до того, що він почав тонути. Так цейбатько який і чув про Христа і напевно бачив чудеса які творив Христос і його учні,але сумнівався в цьому і це не дало апостолам зцілити його сина. Тому Спаситель сказав: «О роде неверний и развращенний! Доколе буду с вами и терпеть ви?»як ми бачимо слова ці адресуються до батька,і Христоснедорікнув особисто його, щоб відразу не образити, але дав йому зрозуміти, що знає причину того, чому дива не сталося. О роде неверний, а неверний тому, що розбещений гріхами. Адже ворог роду людського затьмарює розум людський страстями і пороками. І цим призводить до того ми сумніваємося в Його могутності або взагалі забуваємо Бога, ми живемо тут біля великої святині, а коли виникають якісь проблеми то не завжди звертаємося до неї, а якщо приходимо то з сумнівами: чи зможе Господь, Божа Матір і святі нам допомогти чи ні? З такими сумнівами був і цей нещасний батько, який мабуть обійшов всіх тогочасних лікарів, і ніхто не зміг йому допомогти. і таке маловір'яяк говорить Єфрем Сірін, переходить в забуття, забуття у відчай, і відчай у смерть. Адже людина маючи якісь проблеми в першу чергу звертається до ворожок, екстрасенсів, і інших, пізніше, розуміючи, що ніхто з людей не може допомогти все одно не звертається до Творця, а впадає у відчай який може призвести до смерті.

 Ми теж знаходимося у стані цього нещасного батька: ми розуміємо необхідність віри, знаємо, що без неї не можемо зробити і кроку і в той же час відчуваємо в собі холод сумнівів і скептицизму. Ми відчуваємо, що наша нікчемна віра не в силах укріпити нас і зблизити з Богом, і невільно проситься на уста: «Верую Господи! Помозимоемуневерию». Звичайно, що прохання про допомогу по прикладу батька біснуватого отрока є першим засобом укріплення віри. Поряд з тим як ми бачимо в даній євангельській повісті, молитва спасає нас від невір'я в найбільш небезпечні хвилини нашого життя, коли злий дух спокушає людину сумнівами в існування Бога.Яку силу має молитва про зміцнення віри, ми бачимо з житія святителя Нифонта, єпископа Кіпрського.Майже чотири роки його мучила брань помислів. І раптом йому стало здаватися, що Бога немає, що він марно розраховує на щастя і єднання з Ним, що все, у що він вірить і чому поклоняється, не що інше, як фантазія. Не раз диявол піднімав брань і нашіптував йому ці хульні думки.Тоді Ніфонт почав молитися, щоб прогнати жахливі сумніви. «Боже, Боже мій! - говорив він з невимовною тугою. - Навіщо ти мене покинув? Дай мені зрозуміти , що Ти - Бог і що, крім Тебе, іншого немає! » І Господь почув його благання. Обличчя Господа на іконі, перед якою молився подвижник, засяяло, як сонце, і ожило; дивні пахощі полилися від образу. Сталося диво, яке зміцнило падаючу віру святого Нифонта. З цього моменту душа його ніби загартувалася: зникли сумніви і ця страшна брань. Таким чином, молитва виявилися могутнім засобом для того що зміцнити віру зробити її такою як у начальника синагоги Іаіра який говорив до Христа: «пришед, возложи на ню руку Твою и ожывет» (Мф. 9:18) або як у капернаумського сотника який говорив «Господи,недостоиндапод кров мойвнидеши, нотокмо рцы слово и исцелеет отрок мой» (Мф. 8: 8) або як у людини з самою великою вірою навіть і не говорить нічого, а просто підходить до Христа і торкається до краю Його одежі, як це зробила кровоточива жінка.

 Дорогі браття і сестри скоро розпочнеться Різдвяний піст. Сприятливий час для того щоб укріпити нашу віру і очистити свою душу від всіх суєтних і гріховних помислів, які подавляють нашу нікчемну віру.Урок для нас зрозумілий. Для того що отримати благодатну допомогу від Бога у всіх наших духовних і матеріальних потребах, перш за все необхідна віра: віра в Бога, в Його могутність, віра в те що Він може виконати наші прохання і дійсно виконає. Таким чином, примушуючи себе до найголовнішої добродетелі - молитві, і підтримуючи її постом, ми поступово очистимо свою душу і серце. Тільки тоді може з'явитися в нас сильна і непохитна віра. Адже по вірі нашій буде нам. Амінь.

Мирончук Роман

ДРУГИЕ ПРОПОВЕДИ

Святые отцы о спасении

Когда припадаешь пред Богом в молитве, будь, в помысле твоем, как муравей, как земные гады, как червячок, как лепечущее дитя. Не скажи пред Ним чего-нибудь разумного: младенческим образом мыслей приблизься к Богу.

Преподобный Исаак Сирин