Новости семинарской жизни

26.10.2016. Преподаватели и студенты семинарии приняли участие в конференции: «Духовное и светское образование»

23.10.2016. В Почаївській семінарії звершили пам'ять Собору Волинським святим

21.10.2016. В Почаевской семинарии состоялась встреча с cхиархимандритом Гавриилом (Бунге)

15.10.2016. На свято Покрови Божої Матері в Почаївській семінарії відслужили святкову літургію

01.10.2016. Лекция на тему: «Новые вызовы информационного общества»

21.09.2016. На свято Різдва Пресвятої Богородиці в семінарії відслужили святкову літургію

10.09.2016. Ректор семинарии принял участие в праздновании памяти преп. Иова в Почаевской Лавре

08.09.2016. В Почаевской семинарии состоялись торжества по случаю 10-летия основания семинарского храма

04.09.2016. Єпископ Серафим звершив ієрейську хіротонію

01.09.2016. В Почаївській духовній семінарії розпочався новий навчальний рік

29.08.2016. В день Успіння Божої Матері в Почаївській семінарії відслужили молебень для дітей

23.08.2016. В Почаївській духовної семінарії проходять вступні іспити

Величко Віталій

Проповідь на тему: «Благая Вратарніца»

Во ім’я Отця і Сина і Святого Духа!

 БлагаяВратарніца саме такими словами ми сьогодні величаємо Божу Матір. Якщо ми відкриємо тексти церковних піснетворців то побачимо що там Божу Матір називають БожимКівотом, Божественою Трапезою і Манни Подательницею, але сьогодні ми називаємо саме Благою Вратарніцею. Тому що сьогодні ми вшановуємо пам'ять Іверської ікони Божої Матері.

 Ця ікона – одна із найпрославленіших чудотворних ікон у всьому православному світіЩе у ІХ ст. після Різдва Христового, під час царювання грецького імператора Феофіла, потьмареного іконоборчою єрессю, лютувало гоніння на святі ікони. Православні шанувальники святих ікон піддавались знущанням, а самі ікони викидались з храмів і спалювались. Саме у цей час поблизу міста Нікеї жила благочестива вдова із сином. У влаштованій її стараннями церкві перебувала ікона Богородиці. Один із воїнів-іконоборців ударив списом у лик Богоматері – і з пробитого образа потекла кров. Вражений воїн у розкаянні впав перед ним, полишив єресь і закінчив життя строгим подвижником. Бажаючи врятувати чудотворну ікону від осквернення, після усердної молитви до Богоматері вдова опустила її в море і з радістю побачила, що вона не впала у воду, а стоячи прямо, попливла на захід. Після цього, Провидінням Божим, її син відправився до Греції і прийняв постриг в Афонському монастирі. Від нього братія й дізналась про ікону, пущену на воду його матір'ю.

 Одного разу ченці Іверського монастиря побачили на морі сягаючий до неба вогненний стовп, в основі якого була ікона Богоматері. Явління тривало кілька днів і ночей, але при наближенні монахів образ віддалявся від них.Після ревної молитви преподобного старця Гавриїла Пресвята Богородиця явилася йому і сказала: «Сповісти настоятелю та братії, що Я хочу дати їм образ Мій для покрову і допомоги, тож увійди в море і йди з вірою по хвилях: тоді всі пізнають любов Мою і благовоління до вас». Ранком усі монахи з молебним співом пішли до берега, старець безбоязно пішов по воді і сподобився прийняти на руки чудотворну ікону. Її поставили у влаштовану на березі каплицю і три доби звершували перед нею молитви. Потім перенесли в соборний храм монастиря. Наступного дня ікони не знайшли на тому місці, де поставили, а виявили над монастирськими воротами. Її віднесли на попереднє місце, але на ранок вона знову виявилась над воротами. Так повторювалось кілька разів, поки нарешті Пресвята Богородиця знову явилася преподобному Гавриїлу і сказала: «Не для того Я прибула, щоб ви охороняли Мене, але щоб Я охороняла вас... Доки ікона Моя буде у вашому монастирі, доти благодать і милість Сина Мого до вас не збідніє». Тому ченці збудували надвратну церкву, в якій чудотворна ікона перебуває і донині.

 Історія Іверського монастиря зберегла багато випадків чудесної помочі Божої Матері: врятування обителі від варварів, поповнення запасів пшениці, вина й оливи, зцілення хворих...За переданням, перед кінцем світу ікона таким же чудним чином, як з'явилася, полишить Афон.Це буде одним із знаків Другого пришестя Христа.

 В життії блаженного Андрія є така росповідь, що коли він був поселений на деякий час в рай, то він побачив там множество святих ,а на запитання чи може він побачити Божу Матір супроводжуючий його ангел відповів, що Вона пішла на землю допомогати людям в їх скорботах.

 Дорогі браття та сестри і ми з вами бачимо, яку любов проявляє Божа Матір до всього роду людського,напевне кожний з нас відчував на собі її Матиринський покров. Як часто в нашому житті ми стоїмо біля закритих дверей, а як же буде страшно коли через наші гріхи перед нами закриються врата Царства Небесного.А чи можемо ми надіятись на те що Цариця Небесна відкриє нам ці врата.В акафісті Іверській іконі є такі слова «Радуйся, блага Вратарнице, що двері райські вірним відчиняєш!».

 Говорять, що одного разу Божа Матір сама йшла через силу по засніженому полі і коли дійшла до села стукала в вікна але пройшовши все село їй так ніхто і невідкрив двері до своєї теплої домівки.Вона так і осталась на холоді і морозі. Може і ми з вами були серед тих жорстокосердих людей, які не захотіли впустити Божу Матір до себе.Можливо в наше серце стукала Вона, хотіла нам допомогти, утішити,обрадувати ,но ми не відкрили Цариці Небесної, ми не повірили Їй ,відігнали її від себе …Чи можемо ми надіятись що Вона змилується над нами і впустить нас в Чертог Царства Небесного? Вона готова всіх нас впустити, Вона тільки те і робить що шукає нашого спасіння. Але чи молимось до Пресвятої Богородиці щоб вона відкрила нам врата Царства Небесного, зазвичай ми просимо якісь матеріальні блага, а не духовні. Просимо комфортного життя, а не покаяння і виправлення. І життя такого роду не допускає Її до нашого спасіння. Саме погибельне для нас є те що ми погано виправляємось, нехочимо залишити наших гріхів. Миповині все життя оплакувати наші гріхи, які б добродєтєлі ми не стяжали б, які б ми подвиги не совершали ,вони є малими проти наших гріхів .

 Марія Єгипетська сорок сім років провела в пустині у великих трудах покаяння.Терпілазной,стужу,боролась зі своїми страстями ….А ми? Ми нічого не робимо щоб загладити свої гріхи ,ми не тільки минулі гріхи не пам'ятаємо, але й сьогоднішніх не замічаємо.Ми настільки низькі в духовному плані.Що і на ісповідь йдемо без страха Божого, не тільки сліз немаємо а й щирого покаяння, навіть гріхи свої зібрати не можем.

 Щоб пам'ятати свої гріхи Святі отці вчать нас, що ми не повинні згадувати деталі нашого падіння,щоб не ожили в серці страсті. А потрібно лише пам'ятати і осознавати, що перед Богом ми є великими грішниками.

 Отож, будемо постійнопам'ятати про закриті двері прекрасного чертога і приносити свої плоди покаяння.З вірою проситемо Матір Божу ВсеблагуюВратарніцу «Милосердиядвери отверзи нам...».І вона відкриє нам спасительні двері покаяння і Божого милосердя.Вона відкриє нам і свєтозарніврата небесного чертога,де всі ми по милості Божій сподобимось вічної радості і блаженства зі всіми святими і праведними. «Радуйся, благаяВратарнице, дверирайскиявернымотверзающая». Аминь.

Величко Віталій

ДРУГИЕ ПРОПОВЕДИ

Святые отцы о спасении

Когда припадаешь пред Богом в молитве, будь, в помысле твоем, как муравей, как земные гады, как червячок, как лепечущее дитя. Не скажи пред Ним чего-нибудь разумного: младенческим образом мыслей приблизься к Богу.

Преподобный Исаак Сирин