Проповідь на тему: «Що є життя ваше? »
Во ім’я Отця і Сина і Святого Духа!
"Що є життя ваше? Це пара,що з'являється на короткий час, а потімзникає" - так апостол Іаков описує швидкоплинність нашого життя.
Життясучасної людини переповнюють хвороби та страждання, але ніщо так не жахає її як смерть. Цей безпощадний розлучник душі від тіла, тільки їй дано право перервати життя і представити душу людини перед Богом.У більшості людей при згадці слова смерть зникає посмішка на устах, появляється сум, веселе життя та плани на майбутнє перериває та знешкоджує смерть. Але для віруючої людини смерть є моментом народження її у життя вічне.
Згадаємо браття і сестри, що людина була створена Богом для вічного блаженства, але невірно скориставшись своєю свободою, воназгрішила не послухавшись Бога, а послухалася диявола, вкусила заборонений плід і своїм непослушанням відійшла від Бога,істочника життя і вічного блаженства. Після вигнання з раю людині був даний період часу для покаяння, цей період ми звами називаємо життя, підчас якого ми повинні при допомозі Божій покаятися в гріхах і досягнути святості, без якої ніхто не побачить Бога. І зупиняється цей період покаяння тільки смертю. І щож ми спостерігаємо? Одні жили достойно призиву Божого і досягнули святості, інші- пробували, падали, вставали, але смерть їх застала в падінні, треті - жили нерадиво, не вірили в Бога і унаслідували ад. Із приходом смерті помирає лише видима оболонка людини – тіло, а душа переходить в інший, духовний світ, як сказано в Священому Письмі: « и возвратится прах в землю, чем он и был, а дух возвратится к Богу, которий дал его».
Всі ми грішні, всі народжуємося,живемо іпомираємо в гріхах. Але в Небесний Ієрусалим не ввійде ніщо нечисте, Отець Небесний не прийме на свій пір душу в забрудненій гріхом одежді, яку ми маємо випрати підчас нашого життя сльозами покаяння, тому що після смерті людина не може покаятися в своїх гріхах, її молитви не чує Бог, добрих діл вона теж не може зробити, вона тільки чекає допомоги від Бога, який може їй допомогти посредством живих, тобто нас з вами, тільки наші молитви і добрі діла зроблені в пам'ять усопших можуть пренести їм користь.
Отже,якщо ми твердо віруємо, що усопші живі, тоді не забуваємо проявляти до них свою любов, так як ми її проявляли до них, тоді коли вони були разом з нами. Сьогодні ми з вами залишили всі свої діла і прийшли в храм Божий, щоб віддати частинку любові тим, які колись в свій час посіяли її в серцях наших.
Згадаємо сьогодні тих, які дали нам життя, виховали, привили віру в Бога, навчили правильно жити; згадаємо наших батьків, братів та сестер, згадаємо ту одиноку старушку, яка 5 років назад кожного ранку бажала нам Божої допомоги. Згадаємо скільки добра зробили нам ці люди, скільки часу та сил потратили для нас, коли нам це було так необхідно, віддячимо їм за їхню любов до нас не тільки сьогодні, ай завжди, возносячи свої усердні молитви до Господа обупокоєніїїхніх душ.
Найбільшою допомогою для усопших є приношення за них безкровної жертви підчас Божественної літургії, дану жертву любові приніс Господь наш Іісус Христос. Він приніс Себе в жертву за гріхи всіх віруючих в нього людей, з нашої сторони нам потрібно тільки подати записку на проскомідію, підчас якої священик вийме із просфоричастічку, яка пізніше буде опущена в святу чашу зі словами: «отмий Господи грехипоминавшихсяздеКровию Твоєю честною, молитвамы святых Твоих». Таким чином, гріхи усопших омиваються самою Кровію Господньою і усопші отримують полегшення своїх мук, а деякі і цілком від них звільняються.Також душі усопших, за яких була вийнята частічка сподобляються предстояння в храмі разом з усіма святими і можливості молитися за своє спасіння, отож тут в храмі невидимо предстоять наші родичі.
Під час свого життя усопші питалися їжею, зараз вони питаються тільки молитвами живих за них. Молитва є всесильна сила, яка проходить небо, восходить до самого престолу Божого, спускається навіть до аду і виводить звідти полонених на свободу. Наша молитва має бути усердною, такою якби ми самі находились в адському полум'ї і самі там мучилися, відчуваючи їхні муки своїм серцем і гаряче молитися об упокоєнії їхніх душ. Найціннішою для них є церковна молитва, якою ми сьогодні молимося, адже як сказав Господь«де двоє чи троє зібрані воім'я Моє там Я посеред вас». Отже знами Господь, Матір Божа та всі Святі, і наші немічні молитви підкріпляються молитвами Матері Церкви. І уявіть собі в якому стані знаходяться душі тих людей, які за свої гріхи находяться в аду, а за них ніхто не молиться. Уявіть, що ви в лікарні прикуті до ліжка і тяжко страждаєте, а до вас ніхто не приходить, ні словом, ні ділом нема кому вас втішити, муки таких людей умножаються до безкінечності.Отож в своїх молитвах сьогодні та завжди будемо поминати всіх від віку спочилих православних християн. Будемо поминати їх, щоб в свій час пом'янулиі нас.
Іншим засобом чим ми можемо допомогти усопшим є милостиня. Милостиня роздана в пам'ять об усопших розцінюється як добре діло самих усопших. Це нам показує наступний приклад із прологу. В блаженного Луки був брат, який хоч і був монахом, але жив нерадиво, в такому стані його постигла смерть. Блаженний сильно переживав за свого брата і молив Бога, щоб Він відкрив його участь. Одного разу старець побачив душу брата во власті злих духів, після цього він найшов у келії брата гроші і зрозумів, що брат страждає за порушення обітунестяжання. Старець роздав найдені гроші бідним за упокой душі усопшого. Після молитви старцю відкрилось у видінні судилище, де ангели сперечалися з бісами о душі усопшого, біси кричали душа наша, вона робила діла наші, та ангели говорили, що душа померлого визволилася від їхньої власті милостинею розданою за неї. На це біси сказали, хіба усопший роздав милостиню, хіба не цей старець і вказали на блаженого Луку. Старець відповів, так, я роздав милостиню, але не за себе, а за душу брата. Злі духи почувши відповідь старця посоромилисяі зникли. А старець втішений видінням перестав скорбіти об участі брата.
Отже, якщо ми хочемо допомогти усопшим, то передаймо їм те, що їм потрібно через руки ніщих і страждущих, зробимо по своїй силі милостиню, пам'ятаючи, що дві лепти бідної вдовиці були в очах Божих більше, ніж великі жертви богачів.Усопшим не потрібні пишні похорони, дорогі пам'ятники, білий мрамур не покращить їхнього стану, це все більше потрібно нашій гордості і тщеславію, а їм потрібна наша любов, виявлена в молитвах та добрих ділах в їхню пам'ять. Якщо душа усопшогодуховно голодна – накорміть в пам'ять її голодного; Якщо її холодно від недостачі добрих справ – одіньте в пам'ять їїнагого; Гонима злими духами – приютіть в пам'ять їїпутішествуючого ; Зв'язана темрявою гріха - відвідайтев пам'ять її хворих і ув'язнених в темниці. Якщо бажаємо розмовляти з усопшими,будемо робити це через молитву та Священне Письмо.
І напевно найбільшою жертвою з нашої сторони, яку ми можемо принести Богові в пам'ять об усопших буде наше покаяння, зміна нашого нерадивого життя і становлення на шлях святості, тоді і ми милостю Божою унаслідуємо Царство Небесне і наші молитви за усопших почує Бог.
І коли через декілька хвилин цей панахидний стіл запалає полум'ям свічок, так нехай запалають наші серця любов'ю до Бога, та плачевною молитвою за усопших. Амінь.
Богдан Михайло
ДРУГИЕ ПРОПОВЕДИ
|
Святые отцы о спасении
Когда припадаешь пред Богом в молитве, будь, в помысле твоем, как муравей, как земные гады, как червячок, как лепечущее дитя. Не скажи пред Ним чего-нибудь разумного: младенческим образом мыслей приблизься к Богу. Преподобный Исаак Сирин |