Проповідь на тему: Униніє – це гріх
Во ім’я Отця і Сина і Святого Духа!
«Господи и Владыко живота моего, дух уныния не даждь ми!». Цими словами в Великий піст, коли Церква призиває нас до особливого подвигу, ми просимо Господа ізбавити нас від одного із гріхів, який переслідує людину – унинія.
Що ж таке униніє? Прп. Іоанн Лєствічнік говорить, що униніє це розслаблення душі, знесилення розуму… Із всіх восьми ватажків злоби дух унинія є найважчим. Ця хвороба при своєму посиленні і довго тривалості може стати дуже небезпечною і доводити до відчаю і смерті. Тому святі мужі нічого так не боялися, як унинія, і при першій появі цього ворога, спішили прийняти всі міри, щоб позбутися його.
Потрібно пам'ятати, що соблазн завжди прикривається правдоподібністю. І униніє також може базуватися на якихось наших невдачах, пороках, і як би говорить нам: «Все марно, в тебе нічого не вдасться. Ти ж дійсно нічого не можеш зробити. Не вмієш уважно молитись, не можеш перемогти гнів, лінишся». Ми прислухаємося до цього злого помислу і підкоряємося унинію.
Звідки ж воно береться? Люди невіруючі, внаслідок духовної порожнечі знаходяться в стані важкого унинія. Це гнітить людину і вона намагається заглушити цей стан – або випивкою, або розвагами. А натомість приводить себе в ще гірший стан, бо суєтні задоволення і радості земні ніколи не заповнять пустоти сердечної.
Але і у віруючої людини буває униніє. Буває від боротьби з невидимим ворогом. І людина знаходиться як би в тумані – не знає що робити, куди іти… Також униніє може з'являтися і від різних печальних випадків в житті, наприклад, смерті дорогої людини, від частих роздумів про неправду в світі, від хворобливого стану тіла…
Буває, що униніє проявляється лінивістю, коли не хочеться ходити в храм, не хочеться молитися, читати Священне Писання і взагалі трудитися над своєю душею.
Часто униніє приходить до нас навіть не в момент подолання важких життєвих обставин, а під час відносного благополуччя (Досить згадати розповіді людей, які жили в часи після Великої Вітчизняної війни – було важко, але унинія у них не спостерігалося).
Як же нам боротися з цим гріхом? В першу чергу треба заставляти себе молитися, звертатися до Бога за допомогою в скрутній ситуації. А в Великий піст ми часто використовуємо молитву святого Єфрема Сіріна. Ця молитва, разом з поклонами, довгими великопосними службами і постом є засобом, яким лікується ця страсть. Велике значення має і піст – з ослабленням тіла ослабляються наші страсті і проявляються приховані немочі, з якими потрібно боротися.
Тому, дорогі браття і сестри, в цей благоприємний великопосний період будемо старатись поститись, як учить нас Свята Церква; частіше відвідувати богослужіння, приступати до Святих Таїнств Церкви, де людина може зняти з себе важкість гріхів через сповідь і укріпитись, приймаючи в Євхаристії Тіло і Кров Господа. Виключимо ті засоби масової інформації, які приводять до унинія; включимо молитву Єфрема Сіріна в ранішні та вечірні молитви. І, по милості Божій, дух унинія не заволодіє нашими серцями!Амінь.
Панасюк Сергiй
ДРУГИЕ ПРОПОВЕДИ
|
Святые отцы о спасении
Когда припадаешь пред Богом в молитве, будь, в помысле твоем, как муравей, как земные гады, как червячок, как лепечущее дитя. Не скажи пред Ним чего-нибудь разумного: младенческим образом мыслей приблизься к Богу. Преподобный Исаак Сирин |