Новости семинарской жизни

26.10.2016. Преподаватели и студенты семинарии приняли участие в конференции: «Духовное и светское образование»

23.10.2016. В Почаївській семінарії звершили пам'ять Собору Волинським святим

21.10.2016. В Почаевской семинарии состоялась встреча с cхиархимандритом Гавриилом (Бунге)

15.10.2016. На свято Покрови Божої Матері в Почаївській семінарії відслужили святкову літургію

01.10.2016. Лекция на тему: «Новые вызовы информационного общества»

21.09.2016. На свято Різдва Пресвятої Богородиці в семінарії відслужили святкову літургію

10.09.2016. Ректор семинарии принял участие в праздновании памяти преп. Иова в Почаевской Лавре

08.09.2016. В Почаевской семинарии состоялись торжества по случаю 10-летия основания семинарского храма

04.09.2016. Єпископ Серафим звершив ієрейську хіротонію

01.09.2016. В Почаївській духовній семінарії розпочався новий навчальний рік

29.08.2016. В день Успіння Божої Матері в Почаївській семінарії відслужили молебень для дітей

23.08.2016. В Почаївській духовної семінарії проходять вступні іспити

Сардак Анатолiй

Проповідь на Стрітення Господнє

Во ім’я Отця і Сина і Святого Духа!

 З кожною людиною нерозлучна думка про смерть. Але невіруючі зле нею користуються, нарікаючи тільки про розлуку з приємностями життя. Віруючі ж вживають її в посібник і ліки від ганебних пристрастей (прп. Єфрем Сирин, 32, 114). Такими словами звертається до кожної людини преподобний Єфрем Сірін, нагадуючи про неминучий момент життя – смерть. Це слово для когось є невимовним страхом, а для когось миттю єднання із Творцем, до якого рвалося серце протягом цілого життя.

 Дорогі у Христі браття та сестри. Свято, яке ми сьогодні святкуємо, це одночасно свято чудової зустрічі і першої розлуки. Чудової зустрічі, тому що в храм, в уділ Божий Єдинородний Син, що став Сином Діви, приноситься, щоб бути поставленим перед лицем Живого, вічного Бога Отця. Зустріч, також, між святими душами і очікуваним ними Спасителем.

  Довге, складне, благодатне життя прожили і Симеон і Анна; їм обом було обіцяно, що вони не помруть, аж поки не побачать Спасителя свого. І ось цей день настав, і лицем до лиця чекали Його праведники. Вони зустріли Бога, Який став Людиною ... Нині відпускаєш раба Твого, Владико, за словом Твоїм із миром, - сказав Симеон, - бо побачили очі мої спасіння Твоє ... Тепер він може відійти у вічність, тепер він може з'єднатися з померлими і принести туди першу звістку, що він бачив на землі Бога, який прийшов у плоті.

 Слова праведного Симеона, що стали молитвою, відображають життя людини котра за довгий вік відчула на собі присутність Бога, та разом із тим і покарання за проявлені сумніви. На прикладі сьогоднішнього євангельського читання можна взяти для себе образ праведного життя та кончини, яка є неминучою для кожного із нас.

 Всі ми завжди повинні пам'ятати про смерть і бути готовими в будь-який час дати гідну відповідь Господу за прожите життя. Як говорить святитель Афанасій Великий, хто закінчує життя в благочесті той не помирає, а той який призивається в одночас що жив тільки для себе у відповідь почує: отримував блага при житті, а нині тут сраждаєш (Лук. 16, 25).

 Пам'ять смертна - це пам'ять і міркування про прийдешню смерть тіла, вихід із нього людської душі, митарствах на Божественному Суді. Згадуючи про смерть, християнський подвижник не боїться загибелі свого тіла, а дбає про свою долю у вічності, чекаючи майбутнього суду над своєю душею. Розмірковуючи про смертний час, він пізнає тлінність цього світу, цілком зосереджується на покаянні, що веде до пізнання своїх гріхів, зміни свого життя і з'єднанню з Богом.

 Протилежністтю пам'яті смертній є душевний сон, недбальство і непам'ятування про смерть. Нині у час коли цивілізація досягла високого рівня розвиту про смерть не думає майже ніхто і як результат тисячі, мільйони помирають без підготовки без покаяння, з неочищеними від гріхів душами. Святитель Ігнатій Брянчанінов говорить: "До смертної пам'яті - корисно примушувати себе, хоча б серце і відвертає від неї. Вона - дар Божий, а наше прагнення до неї - тільки свідчення щирості нашого бажання мати цей дар. При спонуканні себе потрібно і молитися:« Господи, дай мені пам'ять смертну. Забуваючи про смерть тілесну, ми вмираємо смертю душевною ".

 Коли в душу приходить пям'ять смертна то разом із нею постає і запитання: як же нам бути? Де шукати захисту та допомоги у життєвих негараздах та проблемах? В кого просити заступництва перед праведним гнівом Творця? Висячи на хресті Господь усиновив Іоана Богослова Богородиці сказавши: «Жено це твій син». Цими словами Він доручив Її і піклування про весь світ, про кожного хто звернеться до нього з покаянням.

 І саме сьогодні ми повинні згадати про нашу заступницю пречисту Богородицю, яка є нашим покровом. Свято Срітення є богородичним святом. Чому? А тому, що в словах, звернених до Діви Марії, ми знаходимо євангельське підтвердження нашої віри в те, що вона є Заступницею, молитовницею за нас: «і Тобі самій меч душу пройде, щоб відкрились думки багатьох сердець!». Зброя пройшла крізь Її душу - страшна зброя споглядання мук і смерті єдиного Сина. Серце Матері, напевно, розривалося від цього страшного болю. Але ця серцева рана дала Їй велику силу прозрівати думки та серця багатьох.

 І сьогодні Вона чує молитви кожного з нас, хто з вірою, надією, силою духовною звертається до Неї. Вона прозріває наші думки, вона прозріває наше внутрішнє життя, вона знає, що нам дійсно потрібно, а що ні. Через те страшне страждання відкрився у Неї особливий зір, в поле якого входить весь людський рід, вся Церква. Тому ми і називаємо Її Матір'ю Божою і Матір'ю всіх віруючих, Матір'ю Церкви. Тому саме у неї ми повинні просити допомоги у стяжанні смирення та покаяння.

 Згадуючи свято Срітення Господнього нехай кожен із нас вглибині душі щиро вознесе молитву до Богородиці, просячи її заступництва та дарування нам пам'яті смертної. Щоби з ЇЇ допомогою не загрузнути у власних гріхах та пороках. Пресвята Богородице заступи, допоможи з'єднатись із Христом та принести добрі плоди покаяння в житті і покрий нас своїм покровом в час смерті. Амінь.

Сардак Анатолiй

ДРУГИЕ ПРОПОВЕДИ

Святые отцы о спасении

Когда припадаешь пред Богом в молитве, будь, в помысле твоем, как муравей, как земные гады, как червячок, как лепечущее дитя. Не скажи пред Ним чего-нибудь разумного: младенческим образом мыслей приблизься к Богу.

Преподобный Исаак Сирин