Проповідь в неділю про митаря і фарисея

Во ім’я Отця і Сина і Святого Духа!

 Сьогоднішнім днем, дорогі браття та сестри, який намові церковного уставу називається неділею про митаря і фарисея Церква Христова розпочинає підготовлювати своїх чад до подвигу Великого посту. Як воєначальник, готуючи військо до війни, наказує йому вичистити зброю, позбавитися того, що буде заважати успішно вести війну та запастися всім необхідним, так і свята Церква сьогоднішньою Євангельською притчею закликає нас позбутися гордості, та здобути протилежне – смирення.

 У сьогоднішній притчі розповідається як дві людини увійшли в храм помолитися: один був фарисей, інший – митар. Фарисей став попереду всіх і молився так: «Дякую тобі Боже, що я не такий як інші люди…чи як цей митар: пощуся два рази в тиждень, віддаю десятину з усього що тільки надбаю». Митар же, ставши позаду всіх, і не сміючи поглянути на небо, бив себе у груди говорячи: «Боже будь милостивим до мене грішного». Фарисей вийшов осудженим з храму за те, що хвалив себе і осуджував інших, а митар за своє покаяння і смирення отримав прощення.

 На прикладі сьогоднішньої притчі, браття і сестри, бачимо, яку силу в очах Божих має смирення. Що ж таке смирення?Смирення – це християнська добродєтєль, яка в духовному житті проявляється в тому, що людина в будь-яких обставинах перебуває в мирі з Богом і самим собою, не возвишає себе ні перед ким би це не було, і має тверде переконання, що всі успіхи в її житті, досягаються при допомозі Божій.

 Найвищим прикладом смирення є Сам Господь наш Іісус Христос, який «зрак раба приим…смирил Себе даже до смерти, смерти же крестныя»(Фил.2:7-8). Він є також і Податель всіх благ тим людям, які мають смирення, як про це пише апостолІаков: «Бог гордым противится, смиреннымже дает благодать»(Иак.4:6). Смирення привертає до нас любов і поміч Божу. Преподобний Паїсій Святогорець пише: «Бог любить кожну людину, і знаючи чого вона потребує, Він хоче їй допомогти раніше ніж вона Його попросить. Бог всемогутній, і тому для нього не складає труднощів допомогти людині в будь-якому випадку, проте Він не в змозі допомогти людині в єдиному випадку – коли вона не смиренна. Тоді, якими б дарами не наділив би її Бог, все це їй не принесе ніякої користі, а завдасть лише шкоди».

 Як не можна будувати дім без надійної основи, бо з часом він зруйнується, так і не можна вести правильне духовне життя, без єдиної надійної основи – смирення. Без смирення не має сили і не спасає ніяка добродєтєль, ніяка добра справа. Диявол був великим архангелом, мав всі добродєтєлі, але не мав смирення, а був гордим, і через це впав з неба, і всі його багаточисельні добродєтєлі, не те що не допомогли, а повернулися йому в шкоду. З цього, браття та сестри, бачимо, що гордість – це найдревніша і найсмертельніша з усіх страстей. Саме тому, по цій причині і диявол завжди намагається направити людину на шлях гордості, бо він добре знає, що якщо в людини є ця страсть, то ніяких інших гріхів їй не потрібно, вона і без них є безперечним наслідником пекла.

 І навпаки, якщо в душі є смирення, то людині безперешкодно відкрита дорога в рай. Святі Отці говорять, що як одна лиш гордість, без інших гріхів низвела херувима з небес, так і одне лиш смирення може возвести християнина на небо. Із цього всього, браття та сестри, видно, яке велике значення має добродєтєль смирення в очах Божих і в житті кожного християнина також. Тому безперечно, що всім нам належить полюбити цю добродєтєль і прикласти максимум зусиль для досягнення її. У кого ж нам її вчитися? Вчитися смирення ми повинні у Самого Господа нашого Іісуса Христа, як це Він Сам закликає нас до цього в Євангелії: «Научитеся от мене якокротокЕсмьи смиренсердцем»(Мф.12:29). Тобто вчителем смирення є Сам Христос і у нього ми повинні вчитися цій науці.

 Наука ця непроста і вчитися їй нам потрібно все життя. Спочатку нашому розуму потрібно засвоїти смиренномудріє, яке по словах святителя Ігнатія Брянчанінова є смиренний образ думок, запозичений нашим розумом повністю із Євангелія. А смирення – це стан серця, який відповідає смиренномудрію. Тому, щоби досягнути смирення, необхідно спочатку навчитися смиренномудрію і лише по мірі вдосконалення в ньому у нашу душу увійде і смирення. Навчитися смиренномудрію ми можемо слідуючи тим настановам, які залишили нам святі Отці.

 Згідно з цими настановами, смиренномудріє досягається триманням у пам'яті своїх гріхів та не осудженням ближніх. «Неосудження ніякої людини, говорить преподобний Макарій Великий, повинно закріпитися в нас настільки, щоб воно було звичним і природнім». Невід'ємним засобом для досягнення смиренномудрія є молитва-прохання до Бога. В певній мірі ми це виконуємо, і то лише у період Великого посту, коли робимо земні поклони з молитвою преподобного Єфрема Сірина: «Господи, Дух же целомудрия, смиренномудрія, терпения и любве даруй ми рабу Твоему». А сам Іісус Христос сказав: «Вся елика аще просите от Отца во имя Мое, даст вам».(Иоан.16:23)

 Щоб досягнути смиренномудрія також необхідно навчитися радіти коли нас ганять і докоряють, і навпаки – сумувати коли хвалять. Преподобний Амвросій Оптінський говорить, що це є найнадійнішим шляхом до смирення.Ось такі настанови, браття та сестри, залишили нам святі Отці. Якщо ми будемо виконувати їх, то з допомогою Божою навчимося смиренномудрію, і лише тоді, по словах Ігнатія Брянчанінова, у нашу душу мало по-малу увійде смирення.

 Отож, браття та сестри, усвідомлюючи яке велике значення має смирення в очах Божих, потрудимось для досягнення цієї добродєтєлі, наявність якої обіцяє кожному із нас безперешкодний вхід в Царство Боже. Святі Отці говорять, що ціла війна ведеться у душах християн за те, щоб досягнути смирення. Тому будемо сміливо вести цю нелегку війну проти смертельної гордості, а в смиренні удосконалюватися, щоб у день Страшного Суда почути блаженний голос Христа: «ПриидитеблагословеннииОтцаМоего,наследуйтеуготованное вам Царствие, от сложения мира»(Мф.25:34).Амінь.

Шамайло Роман