Новости семинарской жизни

26.10.2016. Преподаватели и студенты семинарии приняли участие в конференции: «Духовное и светское образование»

23.10.2016. В Почаївській семінарії звершили пам'ять Собору Волинським святим

21.10.2016. В Почаевской семинарии состоялась встреча с cхиархимандритом Гавриилом (Бунге)

15.10.2016. На свято Покрови Божої Матері в Почаївській семінарії відслужили святкову літургію

01.10.2016. Лекция на тему: «Новые вызовы информационного общества»

21.09.2016. На свято Різдва Пресвятої Богородиці в семінарії відслужили святкову літургію

10.09.2016. Ректор семинарии принял участие в праздновании памяти преп. Иова в Почаевской Лавре

08.09.2016. В Почаевской семинарии состоялись торжества по случаю 10-летия основания семинарского храма

04.09.2016. Єпископ Серафим звершив ієрейську хіротонію

01.09.2016. В Почаївській духовній семінарії розпочався новий навчальний рік

29.08.2016. В день Успіння Божої Матері в Почаївській семінарії відслужили молебень для дітей

23.08.2016. В Почаївській духовної семінарії проходять вступні іспити

Проповідь на тему: Смирення – основа християнського життя

Во ім’я Отця і Сина і Святого Духа!

 Одною із головних християнських чеснот є смирення. Сам Христос говорить: «Научитеся от Мене, якокротокесмь и смиренсердцем» (Мф. 11:28-29). Із цих слів видно, що вчителем смирення для нас являється Сам Господь Іісус Христос. Він вчить нас не тільки словами, але і своїм власним життям, яке було смиренне і непомітне для багатьох славних міра сєго.

 Що ж таке, браття і сестри, смирення? Таке питання багато хто із християн задають своїм духовникам. Подібне питання одного разу задавав святий Іоанн Лєствічнік святим отцям, але відповідь на це питання отримав різну. Перший говорить, що смирення полягає в тому, щоб людина забувала свої добрі діла. Другий – щоб ми визнавали себе грішнішими за усіх. Третій – що ми є безсилі. По суті, всі ці твердження є правильними тому, що ведуть усіх до духовної ніщети, про яку Господь говорить в першій заповіді блаженств: «Блаженинищие духом, якотехесть Царство Небесное»(Мф. 5:3). Точно сказати, що таке духовна ніщета неможливо, бо це пізнається тільки на власному духовному досвіді. Але для того, щоб нам грішним хоч трошки пізнати сущность цієї чесноти, звернемось до прикладу святих угодників Божих, які на своєму власному досвіді показали нам приклад смирення. І одним із святих угодників Божих, які нам показали приклад смирення являється святитель Амвросій Медіоланський, пам'ять якого сьогодні вшановує наша Православна Церква. У свій час цього святого відправили у Медіолан для примирення недорозумінь між православними і аріанами, які виникли по причині вибрання єпископа. Прибувши в Медіоланський храм, трапилось несподіване. Грудна дитина, яка ще не вміла говорити, закричала: «Амвросій єпископ», і весь народ почав кричати те ж саме. Тоді Амвросій, щоб показати себе недостойним цього великого сану, і маючи владу від правителя, почав знущатись над злочинцями. Це він робить для того, щоб показати привселюдно своє неправдиве немилосердя, хоч сам таким не був. Але народ продовжував кричати те ж саме: «Амвросій єпископ». Бачачи це, Амвросій вийшов і прямо сказав, що він є великим грішником і недостойний архієрейського сану. Цей приклад, дорогі браття і сестри, показує нам глибоке смирення святителя, до якого має прагнути кожен із нас.

 Що ж буде коли ми не будемо смирятись? В першу чергу, людина, яка не стяжає смирення, лишає себе благодаті Святого Духа, тому що Господь «гордим противиться, а смиренним дає благодать» (Иак. 4:6). Відповідно, людина без Бога нічого не зможе досягнути в духовному житті. Також наша гординя робить неправдивою будь-яку чесноту: чи то милостиня, чи то піст, чи то молитва, чи якась інша добродєтєль. Прикладом цього є розповідь про послушника, який сім років просив у Бога дар молитви і, коли він отримав цей дар, то пішов до свого духовного старця, щоб показати плід своїх трудів. Але, коли старець побачив, що від цього дара він втрачає смирення, то відправив його, сказавши: «Іди і знов сім років проси у Бога, щоб відняв цей дар, бо він не пішов тобі на користь». З цього ми бачимо, що навіть благі дари та чесноти, які не з'єднуються із смиренням, не угодні Богу. З цього приводу преподобний Антоній Великий говорить: «Якщо в людині немає смирення всім серцем, всім розумом, всією душею і тілом, то він нічого не досягне в духовному житті та не наслідує Царства Божого».

 Як же нам, дорогі браття і сестри стяжати цю добродєтєль? В першу чергу святі отці говорять, що ми повинні постійно укоряти себе за гріхи, вважаючи себе ні за що, як про це говорить святий цар і пророк Давид: «Аз же есмьчервь, а не человек, поношениечеловеков и уничижение людей» (Пс.21:7). Із цих слів ми бачимо, що святий навіть не вважає себе за людину, тим самим смиряючи свою гординю. З цього приводу преподобний Сілуан Афонський говорить: «Хто здобув Христове смирення, то завжди бажає укоряти себе і радіє приниженням, та сумує, коли його хвалять». Ці слова нам підтверджує життя преподобного Іова Почаївського, який, перебуваючи у Дубенському монастирі, здобув велику славу від людей і, не бажаючи слави, по глибокому смиренню покидає монастир. На таких людей ми маємо рівнятись в нашому повсякденному житті, осознавати свою духовну слабість, гріховність і саме головне – просити у Бога цього великого дара, бо своїми силами нічого ніколи не здобудемо.

 Отож, наслідуючи прикладу святителя Амвросія Медіоланського будемо старатись стяжати істинне смирення. І, якщо ми робимо якісь добрі діла чи подвиги, то постараємся не гордитись цим, щоб наслідувати життя вічне в Царстві Небесному. Амінь.

Трофимлюк Михаїл

ДРУГИЕ ПРОПОВЕДИ

Святые отцы о спасении

Когда припадаешь пред Богом в молитве, будь, в помысле твоем, как муравей, как земные гады, как червячок, как лепечущее дитя. Не скажи пред Ним чего-нибудь разумного: младенческим образом мыслей приблизься к Богу.

Преподобный Исаак Сирин