Проповідь на тему: «Добродєтєль милосердя»
(Пам`ять священномучеників Зіновія та Зіновії)

Во ім’я Отця і Сина і Святого Духа!

 Сьогодні наша Свята Православна Церква вшановує пам`ять святих священномучеників Зіновія та Зіновії, які в своєму земному житті показують нам в чому проявляється добродєтєль милосердя.

 Святі угодники Зіновій та Зіновія жили в ІІІ ст. виховуючись в страсі Божому та благочесті. В дитинстві помирають їхні батьки, залишивши їм велике багатство. Зрозумівши, що ціль земного життя полягає в досягненні життя вічного, святі залишають все і йдуть за Христом. Для цього вони роздають все своє майно, за що Зіновій отримав від Господа дар чудо творіння. По благодаті Божій він утішав бідних, виганяв злих духів, зцілював хворих. Одного разу до нього прийшла хвора жінка, у якої була незцілима язва груді. Святий дивлячись на її тяжкі страждання проявив милосердя, перехрестив хворе місце і зцілив її від цієї хвороби. Яким би недугом людина була одержима, якою би хворобою не страждала, священномученик Зіновій завжди допомагав. Закінчили вони своє земне життя мученицькою кончиною, сповідуючи Христа.

 Із життя святих ми бачимо, що добродєтєль милосердя ясно відображає в людині властивість Божественної благості. Як ми, браття та сестри, можем проявити милосердя в сучасному світі? Святі Отці розділяють милосердя на два види. Так як людина складається з душі та тіла, то й потреби бувають тілесні, тобто матеріальні, і духовні. Справами милосердя матеріальними є: нагодувати голодного, дати води просящому, провідати хвору людину, прийняти в дім свій подорожуючого. А хтось може сказати, що мені нічого дати, мені самому не вистачає. То така людина, по словах святителя Іоанна Златоустого може проявити справи милосердя духовні, які є навіть більш важливішими, бо вони відносяться до спасіння безсмертної душі. Такими справами є: помолитися за ближнього, підтримати в скорботі чи порадіти з ним в його щасті, дати добру пораду, навернути грішника на істинний шлях (Іак. 5, 20).

 Проявляючи справи милосердя ми уподібнюємося Самому Господу, бо як говорить нам Святе Євангеліє : «Будите убо милосерди, якоже и Отец ваш милосерд есть» (Лк. 6, 36). І навпаки, якщо ми не будемо проявляти милосердя, то будемо осуджені на вічні муки. Тільки навчання милосердю дає можливість людині підняття до своєї сущності і навіть признаку Божества. Коли ми даємо милостиню, потрібно пам`ятати, що даємо це Самому Христу. По дорозі до Лаври, ми бачимо, скільки є людей, які чекають від нас прояву милосердя. І не так важливо, на що вони використають цю милостиню, тому що, як говорить Сам Господь : «Блаженніше давати, ніж приймати» (Діян. 20, 35). Тобто, ми від прояву милосердя маємо більшу користь для своєї безсмертної душі. Прикладом прояву милосердя для нас є прп. Амфілохій, який казав: «Коли до мене ведуть людей з переломом, будіть мене в любий час».

 А як нам навчитися робити справи милосердя, якщо ми їх ніколи не проявляли. Потрібно почати з маленького: доброзичливо привітатися, сказати добре слово, перенести зле слово у свій адрес, утриматись від гніву. І тоді поступово наше серце почне привчатись до милосердя і згодом ми будемо здатні на більш великі справи милосердя.

 А тому, дорогі браття та сестри, милосердя це є найпростіший шлях до спасіння та запорукою в оправдання на Страшному Суді. Бо як каже Сам Господь: «Блаженни милостивии, яко тии помиловани будут» (Мф. 5, 7). Амінь.

Крикота Михайло