Новости семинарской жизни

26.10.2016. Преподаватели и студенты семинарии приняли участие в конференции: «Духовное и светское образование»

23.10.2016. В Почаївській семінарії звершили пам'ять Собору Волинським святим

21.10.2016. В Почаевской семинарии состоялась встреча с cхиархимандритом Гавриилом (Бунге)

15.10.2016. На свято Покрови Божої Матері в Почаївській семінарії відслужили святкову літургію

01.10.2016. Лекция на тему: «Новые вызовы информационного общества»

21.09.2016. На свято Різдва Пресвятої Богородиці в семінарії відслужили святкову літургію

10.09.2016. Ректор семинарии принял участие в праздновании памяти преп. Иова в Почаевской Лавре

08.09.2016. В Почаевской семинарии состоялись торжества по случаю 10-летия основания семинарского храма

04.09.2016. Єпископ Серафим звершив ієрейську хіротонію

01.09.2016. В Почаївській духовній семінарії розпочався новий навчальний рік

29.08.2016. В день Успіння Божої Матері в Почаївській семінарії відслужили молебень для дітей

23.08.2016. В Почаївській духовної семінарії проходять вступні іспити

Проповідь на тему: Віра відіграє важливу роль у житті людини

Во ім’я Отця і Сина і Святого Духа!

 Бог, в Якого ми віруємо, дорогі браття і сестри, є Господь всемогутній. Це означає, що для Нього немає нічого неможливого. Він легко може допомогти вирішити будь-яку проблему, знайти вихід з будь-якої ситуації. Але для того, щоб Бог допоміг нам - ми повинні мати віру. Коли ми не віримо, або наша віра слабка, то Господь не допомагає нам, а залишає будь-яку ситуацію розвиватися по природним законам. Якщо ж ми з вірою просимо про щось Бога, то Господь швидко приходить і допомагає навіть в найважчих випадках, коли людина безсильна.

 Приклади такої віри ми сьогодні чули в Святому Євангелії. В начальника синагоги по імені Іаір, смертельно захворіла дочка. Він, почувши що Іісус Христос зцілює хворих, поспішив до Спасителя звернутися за допомогою. Прийшовши до Христа, Іаір зі смиренням вклонився до землі і з вірою попросив Його прийти і допомогти вмираючій доньці. Господь відразу встав і пішов за ним.

 По дорозі до дому Іаіра, оточений людьми Христос відчуває силу, що вийшла з Його тіла від чийогось дотику. Зупинившись, Іісус запитав: «Хто до Мене доторкнувся». Виявилось що до Спасителя торкнулася жінка, яка 12 років страждала кровотечою. Як тільки вона з вірою доторкнулась до кінця риз Христа, то відчула себе зціленою. Господь сказав їй «Дерзай дщи! Вера твоя спасе тя, иди в мире». Цими словами Спаситель показав людям силу віри кровоточивої жінки. Невдовзі, до Іаіра підійшли слуги і сказали щоб він не турбував Спасителя, так як його дочка померла. Господь, у відповідь на ці слова, сказав Іаіру: «Не бойся, токмо веруй, и спасена будет». Прийшовши в дім начальника синагоги, Христос попросив вийти усіх, окрім батьків дитини та 3 своїх учнів. Взявши її за руку, Господь приказав дівчинці встати. І вона воскресла.

 Завдяки сильній вірі батька, Господь воскресив доньку. Не потрібно думати, браття і сестри, що Господь творив чудеса тільки під час перебування на землі. Він і сьогодні творить чудеса по молитвах святих, які мають справжню віру. Наприклад, наш сучасник, преподобний Амфілохій Почаївський мав настільки сильну віру, що по його молитвах Господь зцілював безліч людей.

 Але, нажаль в наш час дуже рідко можна зустріти людину, яка має справжню віру. В серцях більшості людей присутнє маловір'я, а в деяких і взагалі немає віри. І ця проблема, цей гріх руйнує людство зсередини. Давайте спробуємо зрозуміти що таке невір'я.

 Невір'я - це стан душі, коли людина не відчуває присутності Бога. Цим гріхом заражені не тільки люди, які не вірять в Бога, а й кожен з нас. Як і кожний смертний гріх, невір'я засліплює людину. Господь нам каже, що шлях до Царства Небесного лежить через страждання, а ми не віримо. Господь каже, що тільки той, хто піде за Ним і візьме свій хрест, досягне Царства Небесного, а нам це знову не підходить, ми знову наполягаємо на своєму, хоча вважаємо себе віруючими. Через маловір'я ми втрачаємо страх Божий, тому ми так легко грішимо, легко засуджуємо, легко ображаємо людей і нехтуємо ними.

 Маловір'я - глибоко проникає у наше з вами життя. Це призводить до унинія, розчарування, паніки. Господь все управляє так як нам корисно, а ми ропчимо, нарікаємо, обурюємося. І так кожного дня. А причина в тому що ми не віримо Богу, в Його благий промисел, в те, що Бог є любов, що Він хоче всіх спасти. Господь сказав: «Про що тільки попросите ви від Отця во ім'я Моє, він дасть вам», а ми не віримо. Ми не віримо в свою молитву, ні в те, що Господь приймає її. Маловірна людина подібна лампадці у якій мало масла. Душа такої людини тліє тому що їй не хватає того масла, тієї віри, яка б достатньо освітлювала шлях до спасіння у гріховній темряві нашого світу. Один чоловік з Києва заболів проказою. Він довго лікувався у лікарів, волхвів і шукав зцілення методами народної медицини, але хвороба почала ще більше прогресувати. Йому порадили піти в Печерський монастир. Прийшовши у монастир, чоловік пішов до ігумена і розказав про свою хворобу. Настоятель повелів хворому піти до кринички Святого Феодосія і вмитися водою з тієї кринички. Після того як чоловік це зробив – сталося непередбачуване. Він вкрився гнійними ранами, так що всі відійшли від нього через поганий запах. Плачучи він повернувся додому, і через сморід від ран довго не виходив на вулицю. Його було стидно за те, що він без віри прийшов до святих Антонія і Феодосія. Через деякий час він взяв себе в руки, подумав над своїм гріхом і вирішив піти в монастир щоб покаятись. Прийшовши до монастиря, він зустрів отця Аліпія. Трошки наставивши хворого про спасіння душі, блаженний старець посповідав чоловіка, взяв фарби якими писав ікони, і намазав цими фарбами всі рани хворого. Після того завів до храму і причастив його, а потім повелів вмитися водою з тої ж самої кринички. І як тільки чоловік вмився водою з кринички, сталося чудо. Всі рани з тіла хворого зникли.

 З цього прикладу ми бачимо що робить невір'я з тілом і душею людини. Воно знищує людину, віддаляє людину від Бога. Але, також бачимо, що ніколи не пізно покаятись, ніколи не пізно почати вірити Богу, ніколи не пізно збагачувати віру. А як же ж нам, дорогі браття та сестри, збагачувати віру?

 Для зміцнення віри в кожному з нас, необхідно постійно молитись, читати слово Боже. Потрібно постійно себе примушувати, ходити в храм. Потрібно змушувати себе готуватися до сповіді і причастя. Якщо виникла ситуація що тобі хочеться скоїти гріх, треба змусити себе вчинити по-християнськи, незалежно від того, що ти відчуваєш, і що думаєш. І поступово, ми відчуємо Божу допомогу, ми настільки звикнемо виконувати заповіді Божі, що грішити нам буде важко, ми не зможемо навіть себе до цього спонукати – у нас виникне навик християнського життя. Ось це і є зростання нашої віри. Якщо ми хочемо бути храмом Святого Духа, домом Божим, то ми повинні обов'язково зміцнювати свою віру. А свою душу повинні завжди очищати від невір'я, сподіваючись не на себе, а тільки на Господа нашого Іісуса Христа. Повинні просити Спасителя допомогти нам позбутися від згубного гріха невір'я, який у кожному з нас є, але він настільки глибоко в душі, що ми його не бачимо.

 Пресвята Богородиця, коли жила при монастирі, завжди укріплялася у вірі. Завдяки щирій молитві і постійному читанню Святого Письма вона очищала свою душу і наповнювала її благодаттю Божою, вірою Богу. І коли прийшов час, Пречиста Діва повірила Господу, зі смиренням прийняла Його волю. Пресвята Богородиця уподібнюється лампадці в якій повно масла. Вона сяє, тому що її душа переповнена справжньою вірою. Така душа достатньо освітлює шлях для спасіння не тільки для себе, а і для інших.

 Отож, дорогі брати і сестри, віра відіграє велику роль у житті православного християнина. Тому будемо укріпляти свою віру, виражати її в молитві до Бога, тоді Господь буде допомагати нам вирішувати будь-які життєві проблеми, допомагати нам у будь-яких життєвих ситуаціях, зцілювати від хвороб і подібно дочці Іаіра, воскресить нас для життя вічного. Амінь.

Рибчинський Олександр

ДРУГИЕ ПРОПОВЕДИ

Святые отцы о спасении

Когда припадаешь пред Богом в молитве, будь, в помысле твоем, как муравей, как земные гады, как червячок, как лепечущее дитя. Не скажи пред Ним чего-нибудь разумного: младенческим образом мыслей приблизься к Богу.

Преподобный Исаак Сирин