Проповідь на тему: Відношення православного християнина до снів

Во ім’я Отця і Сина і Святого Духа!

 Душевне життя людини не припиняється і увісні. Та воно і не може припинитись, бо душа безсмертна. Тільки увісні віднята наша воля по відношенню до тіла, і замість звичайної свідомості з'являється так звана підсвідомість. Те, що життя душі не припиняється доводить наявність снів. Сонне життя душі своєрідне: так, сприйняті нами уві сні слова – це не слова, а думки, які приходять звідкись.

 А чи можна довіряти снам? Святі отці в якості загального правила забороняють надавати снам якогось значення, і тим більше розказувати іншим, вважаючи їх за одкровення з «того світу». Більшість снів це тільки природній наслідок збудженої уяви людини, і як породження нашої плоті, як пусті марення, не заслуговують такої віри. Людину, яка вірить снам, древній мудрець уподібнює нерозумному, який ганяється за власною тінню і вітром.

 Гріха не буде, якщо не повірити навіть видінню. У відношенні до снів, і взагалі до всіх надприродніх явищ, у афонських монахів є правило: «Не приймай і не відкидай». Це мудре правило спасає людину від гордості і вихваляння, якщо такі явління вона приписує благодаті, а це не так; а також, збереже від хули на благодать, якщо це було дійсно проявлення благодаті.

 Однак деякі сни можуть допомогти в покаянні. Наприклад, наяву нам може бути бридким нечистота і якийсь гріх, але із здивуванням помічаємо, що увісні насолоджуємось ним. Це показник того, що очищення нашої душі ще поверхневе, а у глибині ще приховується гріх.

 А як же ми самі відносимося до снів? Чи не довіряємо їм? Часом навіть у домі християн, в їхній бібліотеці, поряд з молитвословом і Євангелієм можна по-бачити сонники, книжки і брошурки з тлумаченням снів. Господь навчає людей через Моїсея: «Не гадати по снах»(Лев. 19, 26). Разом з тим ми повинні знати, що це – окультна література, наявність якої відганяє від людини благодать Божу, і притягає нечисту силу. Тому, навіть в освяченій домівці можуть творитися незрозумілі речі.

 Це ж може привести і до більш трагічних наслідків. І дійсно, з історії Церкви ми бачимо, що враг роду людського обманював через сни навіть святих угодників, а що вже говорити за нас. Тому свідчить така історія. На Сінайській горі жив старець, який багато років провів у затворі. Але, нажаль, він вірив снам. Диявол, який навчив його цьому, спочатку став являти сни, які збувалися. А одного разу увісні старець побачив, що християни мучаться у пеклі, а іудеї блаженствують разом з пророками і древніми патріархами. Бідний монах, як тільки прокинувся, зразу ж покинув Сінай, прийшов у Палестину, де прийняв жидовську віру і обрізання, оженився, і став ворогом християн. Через кілька років Господь попустив йому захворіти такою страшною хворобою, що гнили навіть кості його, і не розкаявшись, відступник в жахливих стражданнях помер.

 Однак бувають і віщі сни, які приводять до покаяння і глобальних перемін в житті. Такі сновидіння даються дуже рідко подвижнику, або навіть і явному і лютому грішнику по особливому, невідомому промислу Божому. Подібне сталось у житті св. Галактіона, пам'ять якого святкує сьогодні наша Свята Церква.

 Святий мученик Галактіон жив у Фінікії в IV ст.. Коли йому виповнилось 24 роки, то батьки заручили його з прекрасною дівицею Єпістімією. Але вона була язичницею, і Галактіон сказав, що може одружитися з нею тільки якщо вона стане християнкою. Єпістімія згодилась, була навчена християнській вірі і згодом була хрещена. Через деякий час вона побачила уві сні гарні покої і всередині – три лика: один – чорноризців, другий – дівиць і третій – крилатих і вогняних юнаків. Святий Галактіон розтлумачив сон так: «чорноризці, це – люди, які, знехтувавши всім мирським, служать одному Богу; дівиці, це – діви, які залишили своїх наречених і батьків і все мирське і пішли вслід за Христом, а крилаті юнаки – то ангели Божі», - «От як би і нам прославляти Бога разом з ними!» - сказала Єпістімія. «Якщо ми збережемо дівство і залишимо світ, то і ми будемо блаженствувати з ними» - відповів Галактіон. Тоді свята Єпістімія згодилася залишитися дівою, але просила Галактіона не розлучатися з нею. Після цього, вони роздали своє майно і поселилися в монастирях поблизу гори Сіная. А згодом були замучені за сповідання Христа в часи гоніння Декія.

 Браття і сестри, для християнина ж і без снів є кому вірити і на кого надіятися. Господь Бог, Отець наш небесний, безперестанку дбає про нас, як про сводітей – і їх все наше життя, всі обставини, навіть найдрібніші, залежать від Його волі. Для спасіння людини, для керівництва на важкому шляху в Царство Боже, Він встановив Церкву Свою на землі з пастирями, які мають направляти своїх чад у всіх незрозумілих випадках. Ось до кого християни повинні звертатися у всіх складних життєвих обставинах, а не влаштовувати своє життя по снах, які можуть ввести в оману. Амінь.

Панасюк Сергiй