Новости семинарской жизни

26.10.2016. Преподаватели и студенты семинарии приняли участие в конференции: «Духовное и светское образование»

23.10.2016. В Почаївській семінарії звершили пам'ять Собору Волинським святим

21.10.2016. В Почаевской семинарии состоялась встреча с cхиархимандритом Гавриилом (Бунге)

15.10.2016. На свято Покрови Божої Матері в Почаївській семінарії відслужили святкову літургію

01.10.2016. Лекция на тему: «Новые вызовы информационного общества»

21.09.2016. На свято Різдва Пресвятої Богородиці в семінарії відслужили святкову літургію

10.09.2016. Ректор семинарии принял участие в праздновании памяти преп. Иова в Почаевской Лавре

08.09.2016. В Почаевской семинарии состоялись торжества по случаю 10-летия основания семинарского храма

04.09.2016. Єпископ Серафим звершив ієрейську хіротонію

01.09.2016. В Почаївській духовній семінарії розпочався новий навчальний рік

29.08.2016. В день Успіння Божої Матері в Почаївській семінарії відслужили молебень для дітей

23.08.2016. В Почаївській духовної семінарії проходять вступні іспити

Іванов Андрій

Проповідь в день пам'яті преподобномучениці Анастасії Римлянки

Во ім’я Отця і Сина і Святого Духа!

 «Претерпевший до конца спасется» (Мф. 24,13). Такими словами Господь закликає кожного християнина терпеливо переносити усі скорботи, хвороби, які Він попускає нам для нашого ж блага. Також цими словами Господь підкріпляє та підбадьорює ісповідників та мучеників, страждаючих за Його святе ім'я. Таких мучеників з історії Церкви Христової було тисячі.

 Одною з них є преподобномучениця Анастасія, пам'ять якої звершує сьогодні наша Свята Церква. Житіє повістує, що вона в три роки втратила батьків, і виховувала ії в монастирі ігуменья Софія. З дитинства свята підготовлювала себе до непростого шляху християнина. Вона постійно перебувала у пості, молитві, і будучи сиротою ніколи не жалілася на свою долю, а навпаки, за все благодарила Бога. Коли Анастасії виповнилось 20 років, то язичницький імператор захотів подивитися на ії красу, та разом з цим відвернути ії від християнства. Ігуменья, як рідна мати, піклуючись про неї, сказала: «Прийшов час твого подвигу і страждань, будь терпеливою до кінця». Свята Анастасія також усердно молиться, щоб Господь укріпив ії. Після цього, святу починають примушувати зректися Христа, спокушаючи її різними насолодами цього гріховного світу. Але Анастасія сміливо ісповідує свою віру, за що її предають бічеванню та іншим катуванням, які навіть страшно описати, а свята постійно благодарить за це Бога. Врешті решт їй відсікли голову і вона удостоїлась мученичеського вінця.

 Як ми бачимо з життя багатьох святих угодників та преподобномучениці Анастасії, що життєвий шлях кожного християнина, який прагне до спасіння – це хрест скорбот, бід, а в деяких випадках, навіть мученичеської смерті. Тут в точності здійснюються слова Христа своїм послідовникам: «В мире скорбни будете» (Ин. 16, 33). З цього ми можемо зробити висновок, що жодний християнин, чи то бідний, чи багатий, не може уникнути скорбот у цьому гріховному світі. І часто, навіть в нашому християнському середовищі задають питання, чого ж Господь посилає їх нам? Основною ціллю є те, щоб людина, терплячи скорботи, не приліплялася до земних благ, тому що дуже часто, коли нас переслідує у цьому житті тільки спокій, щастя, то ми зовсім забуваємо про Бога, про вічність, і навіть про саму смерть. Можна згадати всім нам відому притчу про багача та Лазаря, що показує нам приклад людини, яка немає скорбі і біди у земному житті. І до чого ж це привело? Багач забув навіть про те, що колись до нього прийде смерть, і що за всі свої погані вчинки, слова, треба дати відповідь перед Богом. От що було би з більшістю з нас, якби Господь не попускав скорбот. Ще Господь робить це для того, щоб людям легше було переходити у вічність, тому і не допускає нам в цьому житті постійної радості та втіхи. Слід зазначити, що короткочасні скорбі, якщо ми будемо переносити їх із вдячністю Богу, готують вічну радість на небі, через них Господь відвертає і очищає нас від гріха. Як наприклад у притчі, бідний Лазар терпів страшні муки від прокази, спраги, голоду, спеки, але ніколи не возроптав на Бога і сподобився великих благ у вічності. Святий Яків, архієп. Нижегородський говорить: «Золото опаляють, щоб воно зробилось чистіше, а праведників Бог поражає скорботами для того, щоб возвисити їх святість».

 Але нажаль як мало таких християн в наш час, які з вдячністю переносять скорботи. А свята Анастасія, навіть знаходячись в узах, терплячи різні катування, не переставала благодарити Бога. Ми часто, через якісь дрібниці на роботі, чи в сім'ї, починаємо роптати на Господа, забуваючи про те, що Христос попускаючи нам якусь скорботу, робить це з благою ціллю. Святий цар Соломон в своїх притчах каже: «Господь, кого любить – карає, б'є всякого сина, якого приймає» (Притч. 3, 12). І от з цих слів можна зробити висновок: якщо в нашому житті присутні скорботи, значить Господь не забуває про нас, а як батько, який любить свого сина, обов'язково виховує свою рідну дитину, навіть якщо їй щось не подобається в методах виховання. Але коли ж ця дитина виросте, вона буде безмірно вдячна за те, що її виховали. Так само і нас через скорботи Господь виховує для вічного життя в Царстві Небесному.

 Як же нам, браття і сестри, навчитися з благодарністю переносити скорботи? В першу чергу ми маємо тверезо усвідомлювати, що якщо противимося скорботам, які попускає Господь, то уподібнюємось тим нерозумним дітям, які також упираються, виражають незадоволення, коли батьки починають давати гіркі ліки заради спасіння життя. Тому в будь-яких скорботах, проблемах, бідах, ми повинні благодарити Бога, як лікаря нашої душі. В Патерику розповідається про старця, до якого прийшов послушник і почав казати: «Я всюди ропщу на Бога, і на послушанії, і в храмі, і в келії, і не можу ніяк подолати цю гріховну звичку». Тоді старець дав йому дуже просту пораду: «Візьми дошку, прибий її на видному для себе місці та напиши, - Завжди так не буде». І послушник, під час якоїсь скорботи щоразу дивився на цю табличку та отримував втіху, а з часом, перестав роптати. Слід згадати святого Іова Многострадального, у якого, по попущенню Божому, сатана забирає практично все: багатство, дітей, здоров'я, і не дивлячись на це, він не перестає благословляти Бога. І тоді, йому за таке стояння в вірі, Господь повернув усе в двохкратному розмірі.

 Отож, наслідуючи приклад преподобномучениці Анастасії, в усіх життєвих скорботах, проблемах, бідах, будемо благодарити Бога та пам'ятати слова праведного Іова Многострадального: «Господь дав, Господь взяв, буді імя Господнє благословєнно во вєкі» (Иов. 1, 21). Амінь.

Іванов Андрій

ДРУГИЕ ПРОПОВЕДИ

Святые отцы о спасении

Когда припадаешь пред Богом в молитве, будь, в помысле твоем, как муравей, как земные гады, как червячок, как лепечущее дитя. Не скажи пред Ним чего-нибудь разумного: младенческим образом мыслей приблизься к Богу.

Преподобный Исаак Сирин