Новости семинарской жизни

26.10.2016. Преподаватели и студенты семинарии приняли участие в конференции: «Духовное и светское образование»

23.10.2016. В Почаївській семінарії звершили пам'ять Собору Волинським святим

21.10.2016. В Почаевской семинарии состоялась встреча с cхиархимандритом Гавриилом (Бунге)

15.10.2016. На свято Покрови Божої Матері в Почаївській семінарії відслужили святкову літургію

01.10.2016. Лекция на тему: «Новые вызовы информационного общества»

21.09.2016. На свято Різдва Пресвятої Богородиці в семінарії відслужили святкову літургію

10.09.2016. Ректор семинарии принял участие в праздновании памяти преп. Иова в Почаевской Лавре

08.09.2016. В Почаевской семинарии состоялись торжества по случаю 10-летия основания семинарского храма

04.09.2016. Єпископ Серафим звершив ієрейську хіротонію

01.09.2016. В Почаївській духовній семінарії розпочався новий навчальний рік

29.08.2016. В день Успіння Божої Матері в Почаївській семінарії відслужили молебень для дітей

23.08.2016. В Почаївській духовної семінарії проходять вступні іспити

20.08.2016. На свято Преображення Господа нашого Іісуса Христа єпископ Серафим звершив літургію в м.Шумську

05.08.2016. В день пам'яті Почаївської ікони Богоматері єпископ Серафим звершив літургію в Успенському соборі

01.08.2016. Ректора семінарії, єпископа Серафима, привітали з днем Ангела

04.07.2016. B неделю Всех святых епископ Серафим совершил Божественную литургию

20.06.2016. Єпископ Серафим звершив святкове богослужіння в день Святої Трійці в семінарії

Проповідь на «Всех скорбящих Радосте»

Во ім’я Отця і Сина і Святого Духа!

 «Всех скорбящих Радосте, и обидимих заступнице, и алчущих питательнице, странных утешение, обуреваемых пристанище, больных посещение, немощных покрове и заступнице, жезл старости, Мати Бога Вышняго Ты еси, Пречистая: потщися, молимся, спастися рабом Твоим».Саме такими словами Церква сьогодні від лиця всіх християн звертається до Божої Матері і навчає нас завжди прибігати під Її материнський покров.

 Дорогі браття і сестри, щаслива та людина у якої є добра і любляча мати. Значить, з нею завжди щира любов, ласка, теплі слова, значить, з нею завжди близько добрий наставник. А які теплі та усердні молитви за свою дитину возносять материнські уста до престолу Божого. В лиці матері кожен має дорогий скарб, дорожче якого немає на світі. І навпаки, люди які рано лишились своєї матері, лишились того щастя, якого не повернути. Але сьогодні Церква говорить всім, що немає, не було і не буде у Бога сиріт. Всі живучі на землі мають – Матір, дорогу, святу, люблячу Матір- Царицю Небесну.

 Під час свого життя Вона перенесла всі муки, всі заботи, весь хрест материнства. Меч страждань не раз проходив через Її душу і не раз причиняв рани Її пречистому серцю. Вона бачила знущання, гоніння на Свого Сина, осудження Його на смерть, бачила як Його розпинали. Бачила Сина Свого і Бога, Котрий прийшов спасти людей, умираючого в тяжких муках на хресті. Що відчувало Її любляче і чисте серце? Воно відчувало безмежну жертовну любов Бога до свого творіння і безумство людей. Після Її славного Успіня Її страждання закінчились, сьогодні Вона сидить праворуч Сина Свого і, відчуваючи невимовне щастя в Царстві Небеснім, Вона не забуває країну плачу – нашу землю. Спомини Її материнських страждань породили в Її серці щиру і глибоку любов до страждучих людей. Вона завжди готова подати нам свою допомогу, полегшити наші страждання, заспокоїти, підбадьорити нас. Вона бачить наші потреби і спішить допомогти нам.

 Прикладом Її допомоги є чудесне зцілення рідної сестри патріарха Іоакіма Євфімії, яка страждала від невиліковної хвороби і була прикута до ліжка. Подібно до сьогоднішнього євангельського страждальця Лазаря, який находився ще в більш важких умовах - в нього не було навіть ліжка - він лежав на землі і тільки собаки приходили і облизували його рани. Лазар зі смиренням та вдячністю Богу ніс свій життєвий хрест. Будучи голодним і спраглим, залишеним допомоги зі сторони людей, але не залишений Богом, він безропотно був вірний у всіх випробовуваннях, які йому попускав Бог. Ми з вами бачимо веселе життя багача та переповнене скорботами життя Лазаря. І яку участь отримали вони у вічності? Багач за своє немилосердя опинився в аду, а безропотно переносячий скорботи Лазар - в раю. Життєвий приклад Лазаря показує нам, що якщо ми з вірою в спасительний промисл Божий будемо з вдячністю Богу, смиренням і терпінням переносити скорботи, то у вічності навіки будемо перебувати в радості.

 Людина після гріхопадіння прабатьків стала дуже прив'язана до свого тіла і до земного життя, забула про душу і вічне спасіння. Ми дбаємо про наше здоров'я, про наше матеріальне становище, забувши про вічне життя. Скорботи мимовільно відривають нас від прив'язаності до гріховного світу, змушують звернутися до Бога, нам уже стає немиле наше вчорашнє гріховне життя, людина хоче змінитись на краще. Преподобний Ісаак Сірін говорить, що Господь слабкі душі скорботами приводить до спасіння.

 Не можуть угодити Богу і іти дорогою спасіння, ті хто погруз в земному, як говорить апостол Павел: «Плоть хоче противного духу, а дух противного плоті». І Господь бачить що людині загрожує небезпека потонути в болоті безбожного життя і загинути, то попускає їй скорботи, щоб через них людина пробудилась від гріховного сну, згадала про Бога і задумалась по смисл свого життя.

 Преподобний Паїсій Афонський приводить нам приклад спасіння людей через скорботи. Водій збиває на смерть малу дитину і по людському розумінню, яка велика трагедія, загинуло молоде життя, велике невтішне горе для батьків, покалічена доля водія. Старець якому був відкритий Промисел Божий пояснив, що водій вів гріховне життя і те, що з ним сталось, змусить його задуматись і покаятись в гріхах, батьки через велику скорботу прийдуть до Церкви до Бога, а щодо дитини, то хто знає чи не виросла б вона злочинцем і гріхами погубила свою душу, а так вона відійшла до Бога невинним ангелом.

 Із даного прикладу ми бачимо що навіть сама більша скорбота - смерть ближніх - промислом Божим обертається в спасіння людських душ. Господь, за словами святих отців не хоче попускати нам скорботи, але без них ми не вміємо спасатись, тому і попускає їх. Через скорботи ми приходимо до Бога і стукаємо в двері Його милосердя і таким чином завжди перебуваємо з Богом. Часто Господь не подає зцілення людині, знаючи, що після зцілення вона знов погрузне в гріхах і загине, тому краще хай через хворобу завжди буде з Богом.

  В Священному Письмі сказано, що «багатьма скорботами подобає нам увійти в Царство Небесне», а хто із нас з вами не має скорбот! Хвороби, життєві проблеми, біди в сім'ї та державі, смерть близьких людей. Все це нас засмучує, ми так не бажаємо цих проблем, бажаємо жити весело і щасливо. Невіруючі люди, якщо їх спіткала хвороба, біжать до лікаря, забувши Бога; сталось горе - винні всі тільки не вони. Люди озлобляються, гніваються і відчаюються, з ропотом на своє горе вони говорять: «За що це мені?», не задумуючись про вину зі своєї сторони. Але згадаємо, що причиною наших скорбот, в більшості є наші гріхи, за які Господь і попускає їх нам, як гіркі ліки для душі, неприємні для нас своєю гіркотою, але врачуючі нашу душу. Святитель Ігнатій Брянчанінов рекомендував у скорботах молитись такою молитвою: «Слава Тебе, Боже мой, за посланную мне скорбь, достойне по делам моим приемлю, помяни мя во Царствии Твоем».

 Молитва до Бога є найкращим засобом боротьби зі скорботами, прикладом нам є історія чудотворної ікони Богородиці «Всіх скорбящих Радість», пам'ять якої ми сьогодні святкуємо. У 1688 році рідна сестра патріарха Іоакіма Євфимія захворіла без всякої надії на одужання. Її хвороба була невиліковна. її Причастили Святих Христових Тайн і готували до переходу у вічність. Лежачи на ліжку вона усердно молилась до Господа і особливо до Божої Матері, говорячи: «О, Пресвята Богородиця, поможи мені, лежачій на смертнім одрі. Увесь світ Тебе хвалить і всі приймають від Тебе допомогу, тільки одна я лишилась твоєї благодаті і хоч заслужено приймаю по ділам моїм, але, Пресвята Богородиця, не накажи мене, але помилуй мене.» Після молитви вона почула голос: «Євфиміє! Ти так довго страдаєш. Чому ти не прибігаєш до спільої всіх Цілительниці?» Тоді Євфимія сказала: «Як мені знайти таку Цілительницю?» І голос їй відповів: «Є в храмі Преображення Сина Мого образ Мій «Всіх скорбящих радість», поклич священика цієї Церкви і відслужи перед нею водосвятний молебен і ти получиш зцілення від своєї хвороби. А зцілившись, не забувай Мого милосердя до тебе, прославляй ім'я Сина Мого Іісуса Христа і Моє ім'я». Євфимія виконала все, що їй сказала Богородиця, і отримала зцілення. Чуємо ми з вами, браття і сестри, яку мала велику скорботу Євфімія і як по молитвах Богородиці отримала зцілення.

 Одже, браття і сестри, будемо і ми в наших скорботах прибігати до Радості всіх скорбящих, пам'ятаючи, що у всіх живучих на землі є Та, Яка витре їх сльози. І коли ви страждаєте, вас спіткала важка хвороба, згадайте, що в нас, незважаючи на нечистоту нашого життя є любляча Мати. Помоліться Їй, і Вона зараз же прийде з допомогою і спасінням. Тільки позвіть Її, тільки скажіть зі слізьми, надією і вірою: «Не имамы иныя помощи, не имамы иныя надежды, разве Тебе, Владычице. Ты нам помози, на Тебе надеемся и Тобою хвалимся, Твои бо есьмы рабы, да не постыдимся». Амінь.

Богдан Михайло

ДРУГИЕ ПРОПОВЕДИ

Святые отцы о спасении

Когда припадаешь пред Богом в молитве, будь, в помысле твоем, как муравей, как земные гады, как червячок, как лепечущее дитя. Не скажи пред Ним чего-нибудь разумного: младенческим образом мыслей приблизься к Богу.

Преподобный Исаак Сирин