Проповідь в неділю митаря та фарисея

Во ім'я Отця і Сина, і Святого Духа!

 В сьогоднішньому Євангелії Господь наш Іісус Христос вчить нас про те, якою і про що має бути наша молитва. Крім цього, притча про митаря і фарисея показує те, яку оцінку ми повинні давати своїм вчинкам та з яким розположенням серця йти до Господа.

 Як ми знаємо, падіння перших людей відбулось через гордість – Адам і Єва захотіли стати «як Бог». Гріх тут полягав не в тому, що вони захотіли стати богами, адже для цього людина була створена, а в тому, що вони захотіли досягнути цього без Бога, без Його допомоги.

 Наслідком такої гордої поведінки перших людей стало те, що вони втратили райське блаженство, і життя наше уподібнилось до існування тварин, як каже псалмоспівець: «уподобилисьскотам бессмысленным» (Пс. 48: 21).

 Для спасіння людей на землю прийшов Христос, який показав нам приклад істинного життя, подражаючи якому можна повернути втрачене блаженство. Він сказав: «научитеся от Мене, якокротокесмь и смиренсердцем» (Мф. 11: 29).

 Саме смирення є тим природним станом для людини, який допускає нас до нашого Творця, адже сам Господь каже: «на кого воззрю? Только на кроткого и смиренного» (Іс. 66: 2) І навпаки – «Бог гордим противиться» (Іак. 4: 6).Якщо це завжди пам'ятати, то можна, з Божою допомогою, вести правильне християнське життя. І коли ми будемо виконувати заповіді Божі, ми не маємо права цим гордитись, приписуючи їх виконання власним силам, адже Сам Христос нас застерігає: «якщо і виконаєте все заповідане вам, то говоріть що ви раби нічого не варті» (Лк. 17: 10). Сили для праведного життя ми черпаємо від благодаті Божої, без Христа ми не можемо нічого доброго творити (Ін. 15: 5).

 Наскільки важливим в духовному житті є смирення, можна побачити із історії, яка трапилась в житті преп. Антонія Великого. Одного разу, йому з'явився злий дух і сказав: «Антоній, ви монахи подовгу поститеся, а ми демони взагалі нічого не їмо; ви ночами бодрствуєте, а ми взагалі ніколи не спимо!» Такими словами демон думав посрамити преподобного. Однак, Антоній відповів йому: «Ми маємо те, чого ви ніколи не матимете – смирення». Після цієї відповіді, посрамлений біс зник.

 Найкращим способом стяжати смиренну думку про себе та перемогти гордість є сповідь. І дійсно, ми можемо усвідомлювати свою грішність, навіть, ненавидіти гріхи, але гординя може утримувати їх в нашому серці довгий час через ложний стид перед духівником.Коли в нас виникає цей стид перед сповіддю, потрібно собі самому сказати: «це стидається моя гординя, яка боїться втратити високу думку про себе».

 Христос закликає нас возненавидіти свою душу в цьому житті, щоб зберегти її для життя вічного (Мф. 10: 39). Під «душею» тут можна розуміти наше горде самодовольне життя. Саме нелицемірна глибока сповідь про найпотаємніші наші страсті і допомагає погубити нашу горду душу і зберегти її чистою для Царства Божого.

 Тому, дорогі браття та сестри, не будемо себе виправдовувати добрими ділами, щоб приховати і зберегти нашу гординю, а смирившись, в глибині душі будемо взивати разом із благоразумним митарем: «Боже, будь милостивий до нас грішних!» Амінь.

Трохановський Володимир