Проповідь на тему: «Як подражати в своєму житті Господу»

Во ім'я Отця і Сина, і Святого Духа!

 Дорогі браття та сестри, в житті кожного з нас, без виключення,трапляються різні негаразди та неприємності, які ми часто переносимо нетерпеливо, з відчаєм та ропотом. Наприклад когось сильно образили, або навіть побили, хтось переносить важку хворобу, чи переживає смерть своїх близьких, у когось трапився сильний пожар, іншого обікрали, ще іншого покинула дівчина та навпаки і так далі. Церква Христова вчить нас, що скорбі посилаються нам від Бога для нашого виправлення і спасіння. Згадаємо своє дитинство, як тато, чи мама наказували нас за непослушання їм, для того, щоб виховати в нас хорошу людину. Так і Бог, як Люблячий Отець посилає нам скорбі для того, щоб виправити нас і підготовити для майбутнього, вічного життя в Царстві Небесному. «Ибо Господь кого любить, - говорить Слово Боже, - того наказывает; бьет же всякого сына, которого принимает(Евр.12,6)».Якщо ми, дорогі браття та сестри, хочемо бути справжніми християнами, то повинні подражати в своєму житті Господу нашому Богу, Іісусу Христу, Який прожив скорбне життя на землі. Заради нашого спасіння безропотно і кротко терпівВін Безгрішний, насмішки, побої, презріння і в кінці помер позорною та жестокою смертю, будучи розп'ятим на хресті. А ми заради свого спасіння, навіть одне неприємне слово, від нашого ближнього не можемо пренести, не те, що з смиренням, а навіть просто з мовчанням.

 Дуже гарно розсуджує, що до сенсу скорбєй святитель Ігнатій Брянчанінов: «… всякая скорбь, - говорить він, - обнаруживает сокровенные страсти в сердце, приводя их в движение. До скорби человек представляется сам себе спокойным и мирным; но когда придет скорбь, тогда востают и открываются неведанные им страсти, особенно гнев, печаль, уныние, гордость, неверие».Без терпіння скорбєй ніхто не входить в Царство Небесне. В Священному Писанні написано, що: «Многими скорбями надлежит нам войти в Царствиє Божиє(Деян.14,22). І Спаситель говорив: «терпением вашим спасайте души ваша(Лк.21,19)».Коли з нами трапляється, щось неприємне та скобне, по вченню святих отців, ми повинні молитися слідуючими словами: «Господи! БлагодарюТебя за посланную скорбь, достойное по делам моим приемлю. Помяни мя, Господи во Царствии Твоем». Якщо, ми так, зі смиренням будемо благодарити Свого Творця, то Господь,не тільки сподобить нас Царства Небесного, а ще й тут на землі зробить нас щасливими. В одній притчі розповідається слідуюче.

 Однин чоловік після розбиття корабля очутився на безлюдному острові. Побудувавши з останків корабля житло, він кожний день молив Бога, щоб він послав йому шанс повернутися додому. Але одного разу цей чоловік, повернувшись до свого тимчасового житла, побачив, що воно повністю було охвачене вогнищем. Усвідомивши, що останнє, що у нього залишалось, втрачено, нещасний в відчаї звернувся до Господа зі словами укору. Проходить деякий час і за ним з'являються рятівники і кажуть, що найшли його завдяки сигнальному костру. І тоді зрозумів той чоловік, що через малу втрату Всевишній послав йому спасіння. Тому, дорогі браття та сестри, будемо старатися терпіти ті скорбі, які Господь посилає нам для нашого спасіння, будемо терпіти один одного, терпіти самих себе і за все завжди благодарити Бога, сказавшого: «В мире будите иметь скорбь; но мужайтесь: Я победил мир(Ин.16,33)». Амінь.

Тарновецький Павло