Проповідьв день пам'ятi преп. Амфілохія Почаївського (на Новий рiк)
Во ім'я Отца і Сина і Святого Духа!
«Благословиши венець лета благости твоя Господи!»(Пс.65:12). З такими словами пророк і псалмопевец Давид просив Бога благословення на предстоящий рік.Так і ми повинні подражати пророку, просити допомоги Божої на цей рік. Тому, що Іісус Христос сказав: «Без меня не можете творити ничесоже»(Ін.15:5).
Ще один рік, дорогі брати і сестри, відходить у вічність, а на зміну йому із вічності приходить новий рік. Кожний наступний рік таїть у собі багато невідомого перед кожним із нас. Душа людська так створена Богом, що вона завжди щось шукає, чогось бажає, до чогось прагне. Та чого б не шукала людина, вона завжди домагається одного: щастя, блаженства.
І в ці новорічні дні, ми неодноразово чуємо від своїх близьких людей поздоровлення: «З новим роком, з новим щастям»! Але чи знаємо ми, що таке істинне щастя? І як його достигнути? Чи воно може само приходить? У свій час святитель Феофан Вишенський Затворник виголосив проповідь якраз в новорічні дні. Він говорив, що привітання з « Новим роком – це ще має зміст, а ось хто вам може пообіцяти, що у вас буде якесь "нове щастя"? І звідки воно може бути у вас? Істинне щастя – радість душі людської, і тільки від Бога вона може прийти. А ваші ці вигуки, нічого не варті, як і ваші побажання один одному». З того часу, як існує світ, ще ніхто не знайшов для себе на землі, істинного щастя. Премудрий Соломон, який мав повну можливість задовольняти всі свої примхи, володів незліченними багатствами, був оточений казковою розкішшю, мав гучну славу і користуючись усіма цими благами життя, сказав, що це «суета сует и томление духа» (Ек.1:2).
Отже, що ж? Невже нема щастя на землі? Ні, браття та сестри, щастя є, воно цілком досяжне: треба тільки знати, де і як його знайти! Правдиве щастя треба шукати не поза нами, а в самих собі, в нашому власному серці, в нашій душі. Іісус Христос сказав: «Царство Божие внутрь вас есть» (Лк. 17, 21). І це Царство Боже, або щастя, за поясненням ап. Павла, є «не брашно и питие, но правда и мир и радость в Дусе Святом» (Рим. 14, 17). І саме в цьому є справж¬нє щастя. Воно полягає у виконанні заповідей Божих, у мирі і спокої совісті, яка ні в чому не докоряє, в радості і веселості серця, в задоволенні своїм становищем і повній відданості волі Божій.
В Патерику є розповідь, яка покаже нам, що таке справді щастя. Один чоловік, який володів великими знаннями підійшов до бідного старця. Його тіло було вкрито лахміттям і відкритими ранами. «Добрий день тобі, старче», – сказав учитель бідняку. Старець відповів: «Не пригадую, щоб день коли-небудь був для мене недобрим». Учитель продовжував: «Я бажаю тобі щастя». – «Нещасним я ніколи не був», – відповів жебрак. Здивувався вчитель і, подумавши, що старець не розчув його слів, додав: «Я бажаю, щоб у тебе було в усьому благополуччя». Жебрак відповів, що злополучним він себе не пам'ятає. «Невже ти один щасливий між усіма людьми, – вкрай здивований, вигукнув учитель, – коли земне життя повне журби і нестатків?» – «Нещасливий той, – пояснив старець, – хто шукає щастя десь, а на землі немає іншого щастя, як у всьому покладатися на волю Божу!».
В глибині душі кожний із нас розуміє, що зміна числа у календарі нічого нового нам принести не зможе. Як ми можемо надіятись на краще, якщо самі змінюватись не хочемо? А змінити себе ми зможем тільки через покаяння. Іісус Христос почав свою проповідь зі словами: «Покайтесь, приближися бо Царствие Небесное»(Мф.4:17). Святитель Ігнатій Брянчанінов говорить, що «покаяння – це перш за все потрібно усвідомити свої гріхи, в них розкаятись і більше до них не повертатись».
Відкриваючи 13 главу Євангелія від Луки, ми побачимо там причту про неплідну смоковницю. Вона довгий час не приносила плодів і хазяїн захотів її зрубати, але виноградар попросив, говорячи: «Господарю, залиш її і на цей рік, поки я опкопаю її і обкладу гноєм,- і якщо вона не дасть плоду, то наступного року зрубаєш її»(Лк. 13: 7-9). В цьому і є смисл Нового року – кожна людина схожа на дерево, Господь Бог чекає від нас плодів, а якщо людина рік за роком людина не змінюється, то в кінці-кінців дерево буде зрубано і кинуте в огонь невгасимий.
І прикладом підготовки до загробного життя, прикладом переміни свого життя являється преподобний Амфілохій Почаєвський, пам'ять якого звершує наша православна Церква. Ми всі з вами добре знаємо його житіє. Але хотілось нагадати головні моменти його подвижницького життя. Особливістю є те, що він не жив в І чи ІІ столітті, а жив у наш час… І ні хто вже не скаже, що він жив колись і це було давно, адже він наш сучасник. І ми всі, дивлячись на його життя, повинні хоч трішки втілювати в своє життя, ті чесноти, які були у преподобного Амфілохія.
Одного разу на кладовищі, він превселюдно розказав свої гріхи, після чого він різко поміняв своє життя. Преподному Амфілохію, була дана особливо благодать Святого Духа. Мав дар молитвенного сцілення, вигнання злих духів з людини, був прозорливим про, що свідчать чудеса, які були протягом всього його життя.
Одного разу, міліцейський загін у всеозброєнні стояв біля дверей Троїцького собору, з метою закриття його, але отець Іосіф(так звали до прийняття схими) прийняв на себе всю відповідальність за подальші події. Вихопивши ключі від храму з рук начальника, і поспішно передавши їх наміснику, він закликав братію та парафіян чинити опір. І собор відстояли. А батюшку очікувала розправа. Заарештували його вночі у власній келії, і доставили в психіатричну лікарню. Від препаратів, які йому вводили насильно, розпухало все тіло і лопалася шкіра. І все-таки, особливим промислом старець був звільнений, після приїзду до лікарні Світлани Аллілуєвої, дочки Сталіна, яку він свого часу зцілив від душевної хвороби. Їй вдалося добитися звільнення старця.
Люди їхавши до нього вже по-дорозі отримували сцілення, не раз зустрічаючи людей називав їх по-імені. Служивши водосвятний молебень, він зціляв хворих. Цілий день він присвячував служінню людям, а ніч удалявся для молитви. Помер преподобний 1 січня. І вже пройшло 45 років після його кончини, а чудеса не зменшуються, навпаки, хто звертається до нього з вірою отримують зцілення і допомогу.
12 травня 2002 року його було причислення до ліку святих. І люди спостерігали чудо, яке явилось на небі над Успенським собором два хрести, один великий хрест і поруч - трохи менший. Паломники говорили: «Ну ось, тепер їх буде двоє - батюшка Іов і батюшка Амфілохій».
Отже, браття та сестри давайте на закінчення подякуймо Богові за всі Його милості, які були дані нам у минулому році. Складімо Йому хвалу і подяку за Його довготерпіння до гріхів наших, за те, що не пере¬рвав ще нашого земного життя і не по¬кликав нас непідготованих, до Свого страшного суду. Багато людей відійшло від нас в інший світ, близьких і неблизьких, з якими рік тому ми об¬мінювалися привітаннями і добрими побажаннями. Але нам дано ще час для покаяння, очищення і виправлення. За цю щедру милість до нас подякуймо Господу оновленням нашого внутрішнього духовного життя, милосер¬дям і співстражданням до ближніх, добрим християнським життям. І щоб, ми достойно прийняли новонародженого Богомладенця в наші душі і це справді для нас буде істинне щастя і неземна радість тому, що Іісус Христос сказав: «Коли Я буду з вами, то радості вашої ніхто не відніме від вас»(Ін.16:22). Амінь.
Видрич Павло
ДРУГИЕ ПРОПОВЕДИ
|
Святые отцы о спасении
Если попечалуешь о грехах или умилишься, или прослезишься, или воздохнешь, воздыхание твое не утаится от Него: "Не таится 6о от Него, — говорит св. Симеон, — капля слезная, ниже капли часть некая". А св. Златоуст глаголет: "Аще посетуеши точию о гресех, то приимет Он в вину твоего спасения". Преподобный Моисей Оптинский |