Пам'ять Святих Отців Сьомого Вселенського Собору і почитання ікон в православній традиції

Во ім'я Отця і Сина, і Святого Духа!

 Так як небо вміщає в собі нескінченну кількість зірок, так і наша Матір Церква має незліченну кількість Христових світил – сонм угодників Божих. Так і сьогодні ми вшановуємо пам'ять великих світильників – Святих Отців Сьомого Вселенського Собору.

 Господь наш Іісус Христос створивши спасительний корабель – Церкву Свою, пустив його в бурхливе життєве море, щоб всі бажаючі мали змогу дістатися в ньому до тихої пристані Царства Небесного. Але, як на морі часто виникають бурі і труднощі, так і на шляху нашої Церкви виникала велика кількість перепон, одною із яких стала іконоборчеська єресь, яка виникла в 8 столітті.

 Історія говорить нам, що константинопольський імператор Лев Ісаврянин та його син воздвигли велике гоніння на святі ікони та на почитателів святих образів. Із храмів виносилися ікони, які рубали і спалювали, настінні зображення і мозаїки зафарбовувалися вапном, або ж здиралися, з церков викидалися мощі святих мучеників і угодників Божих. Все це аргументувалося тим, що ікони і мощі – це, нібито, ідоли, яким заборонив поклонятися Господь в 2 заповіді даній Моісею. Все це супроводжувалося вбивствами великої кількості захисників почитання ікон.

 Одним із прикладів ревносного захисту іконопочитання є преподобний Іоанн Дамаскін, якому по клеветі відрубали руку за те, що він писав ікони і твори в захист іконо шанування. Але святий не впав у відчай, а взмолившись перед образом Божої Матері, він приклав відрубану кість до руки і відбулося чудо – рука зрослася. На згадку про це чудо ми маємо написані преподобним Іоанном у знак вдячності ікону «Троєручиця» і молитву до Божої Матері «О Тебе радуется Благодатная всякая твар».

 І можна сказати, що саме за подвиг таких як Іоанн Дамаскін, Господь відновив справедливість в Церкві. Саме ці сповідники своєю кров'ю затушили кострища з ікон. Так, милістю Божою, в 787 році був зібраний благовірною царицею Іриною і Константинопольським патріархом Тарасієм Сьомий Вселенський Собор, на якому воцарилася правда Божа і було відновлено та встановлено догматично іконопочитання для всіх вірних християн.

 Матір Церква і Святі Отці говорять нам, що через ікони ми пізнаємо Бога так само, як і через Святе Письмо. Тому Отці останнього Вселенського Собору уточнили для нас правильне відношення до ікони, яке говорить нам, що ми молимося і прикладаємося не до дошки чи малюнка, а звертаємося безпосередньо до Самого Першообразу Того, Хто зображений на ній. Так, молячись перед іконою Спасителя, ми звертаємося до Самого Господа. А молячись перед іконою святих угодників Божих, ми звертаємося до преображених людей і стаємо причасниками Божественного життя, в якому перебувають святі. Ця молитва нас невидимо преображає і направляє до святості.

 Прикладом дійсного перебування благодаті Святого Духа зі святими іконами є величезна кількість чудес, які відбуваються по вірі та молитві віруючих. І не важливо, чи це писана ікона на дошці, чи звичайна манесенька заламінована літографія. Кожен образ є чудотворним, підтвердженням і прикладом цьому є випадок, який був декілька років назад на Полтавщині, коли Божа Матір звершила чудо від маленької заламінованої іконки. Одна родина поверталася додому з Козельщанського монастиря, де вони побували у чудотворної Козельщанської ікони Божої Матері. Як зазвичай всі роблять, вони купили собі додому святиньку – декілька заламінованих іконок Божої Матері «Козельщанська» і поклали їх на передню панель в салоні машини. Саме через ці образки Цариця Небесна явила наступне чудо. По дорозі додому ці люди потрапили в аварію, і тут проявилася велика милість Божої Матері. Буквально за декілька секунд до катастрофи всі побачили як ці образки засвітилися дивним світлом – в цей момент відбулося зіткнення. Машина була збита в груду метала, але ніхто із членів сімейства не отримав навіть найменшого ушкодження.

 Для нас же з вами найближчим прикладом благодатності ікон служить відома всьому світу Почаївська ікона Божої Матері, біля якої неодноразово відбувалися, відбуваються і будуть відбуватися чудеса. І напевно що кожен з нас хоча б один раз в житті відчував особливі переживання в душі і особливу присутність Божої благодаті під час молитви перед святими іконами.

 На превеликий жаль, в наші дні, коли немає абсолютно ніяких гонінь, серед нас, православних християн бувають прикрі випадки попирання святині ікон. Ми забуваємо про святість образу, про його особливість і почивання на ньому благодаті Святого Духа. Це виявляється в халатному відношенні до святині – ікони можуть стояти у нас в серванті зі стаканами і чарками, на руках носимо браслети з іконками, використовуємо образки в якості закладок. А якщо навіть і бережно ставимося до них, то зачасту ми в них бачимо лише професійну красу, майстерність зображення, забуваючи про першообраз, до якого ми повинні стремитися дивлячись на ікону. В таких випадках, Дух Святий не бачачи в нас стремління до освячення, стремління до святості зображеного, відходить від нас.

 Тож, дорогі брати і сестри, не будемо байдужими до свого спасіння, не будемо забувати про святість ікон. А будемо припадати до них, щоб Господь укріпив нас на Своєю благодаттю на життєвому шляху і ми могли б спокійно дістатися тихої пристані Царства Небесного. Амінь.

Левченко Василь