Проповідь на тему: «С кем сравню людей рода сего?»

Во ім'я Отця і Сина, і Святого Духа!

 «С кем сравню людей рода сего? и кому ониподобны?» – саме таким питаннями задається Господь наш Іісус Христос,дивлячись на невір'я іудеїв. І далі продовжує,порівнюючи їх з капризними дітьми,яким нічим не догодити,кажучи,що «мы играли вам на свирели, и вы не плясали; мы пели вам плачевне песни, и вы не плакали».

 Святитель Іоан Златоуст в цих словах вбачає вказівку на два образи життя. Образ життя Іоанна Хрестителя – строгий,аскетичний,подвижницький з відмовою від хліба і вина. І образ життя Спасителя – менш строгий, якийхарактеризується вживанням їжі в міру,життям серед людей,а не в пустелі. І хоча цих два шляхи життя є протилежними один одному,однак, вони не суперечать між собою, а ведуть до однієї цілі – спасіння душі.

 Святитель Іоан Златоуст порівнює їх з двома мудрими рибалками,які,щоб зловити у сіті більше риби,стають один навпроти одного. Так і Спаситель разом з Іоанном Хрестителем намагалися кожний своїм життям навернути людей до істини.

 І хоча цих два шляхи були різними, однак, ні один, ні інший не сподобався іудеям. Про Іоанна Хрестителя вони казали,що він не їсть, не п'є і в ньому біс. Про Спасителя ж вони сказали, що Він любить їсти і пити, друг митарям і грішникам.

 Про те,наскільки тяжко догодити людям ми можемо побачити у наступній притчі.

 Один дідусь, вирушаючи з одного міста в інше,взявши з собою внука і,посадивши його на коня, вирушив в дорогу. По дорозі їм зустрілися люди,які почали дорікати внуку за те, що він їде верхи, а його старенький дідусь йде пішки. Внуку стало соромно і він попросив дідуся сісти на коня. Йдучи так далі,їм знову зустрічаються люди,які докоряють вже дідусеві за те, що він не жаліє свого маленького внука. І тоді дідусь садить його біля себе на коня і вони продовжують свою подорож. Їм знову зустрічаються люди, які починають їх докоряти вже за те, що вони мучать і не жаліють бідну тварину, кажучи, що коневі тяжко вести їх обох. І тоді дідусь вирішує продовжити дорогу пішки. Йдучи так далі, їм знову зустрічаються люди, які на цей раз вже насміхаються над ними, кажучи, що вони обоє йдуть пішки в той час,коли хтось із них міг би їхати верхи.Після цього, дідусь,звертаючись до свого внука каже: «Як і що ми не зробимо – нам ніколи не догодити усім людям».

 Такі ж люди є і в наш час.Вони,бачучи молодого священика кажуть,що він ще нічого не знає, коли ж вони бачать старого священика, вони скажуть, що він вже нічого не знає. Коли ж вони бачать багатого священика вони кажуть,що його майно нажите неправедним шляхом, коли ж бачать бідного священика кажуть,що він такий, що не може забезпечити, навіть, свою сім'ю необхідним. Коли такі люди бачать охайного священика вони кажуть, що він піклується лише про свою зовнішність і всередині він пустий. Коли ж вони бачать неохайного священика вони кажуть,що який він зовні таким є і всередині.

 Закінчується Євангеліє словами«И оправдана премудростьвсеми чадами ее». Під «чадами премудрості» ЕвфімійЗігабен розуміє мудрих людей. А якщо дивитися дослівний переклад цього місця з грецької мови,то він мав би звучати так «И все же оправдана премудрость чадами ее».Тобто, все ж таки були ті мудрі люди,які шукали і знаходили шлях до спасіння. І йдучи ним вони показували те,що і іудеї,якби мали бажання знайти дорогу до спасіння і спастися, вони б обов'язково знайшли.

 Тож будемо молитися до Господа нашого Іісуса Христа, щоб Він допоміг кожному з нас знайти свою дорогу,яка привела б нас до спасіння, в Царство Вічне. Амінь!

Живʼюк Сергій