В неділю про блудного сина

Во ім`я Отца і Сина і Святого Духа!

 Багато перешкод розiклав диявол на шляху кожноiлюдиниiбагатьмапристрастями, iпохотями ловить нас пiд свою владу. Але Господь наш IiсусХристос,рятуе нас благодатнимизасобами вiд диявольскихпасток. Як нам повiствуе апостол iЕвангелicт Iоанн "Бог есть любов",iце ми з вами можем бачитичитаючиСвященнеПисання. КожнаЙого дiя, кожнеЙого слово-целюбов!

  Тяжко словами передати всю повнотулюбовiБожоi до падшогогрiшника. Мабуть нiхтокраще не вiдкривае нам цюлюбовБожу, про яку ми читаемо в притчiпро блудного сина нiж ап. Павел усвоемупершомупосланнi к Корiнфянам: "Любовдолготерпи,милосердствует…любов не гордится….не раздражается,не мыслит зла. Все покрывает,всему верит, всего надеется, все переносит.

 Доречно тут згадати, щогрiх, всякий грiх, е злочинпротилюбовiiщо, по-справжньому,покаянняможе вiдбутися тiльки перед обличчямДосконалоiлюбовi: "ибо Бог есть любовь". Грiх - це смерть. Покаяння-повернення в життя.

 Притча про "блудного сина"-це притча про любов Небесного Отца до нас грiшнихiблудних чад Його. Якщовдуматися в зiст, то на сам перед вражаежорстокiстьлюдини по вiдношеню до своiх батькiв, а в сушностiпо вiдношеенюдо самого Бога.

 Необхiдно пiдкреслити радiстьбатька в цiй притчi:"сын мой был мертв и ожил, пропадал и нашолся",тобтобув духовно мертвийпроживаючи без Бога i духовно вохродився, повернувшись в життя в Боге. В СвященномуПисаннi,поверненя до Бога прирiвнюеться як воскресiнняiз мертвих.

 Iця притча пропонуеться нам для того, щоб ми згадали щоб ми повернулися ця притча, вiдноситься до кожного з нас, не в тому планiщо ми покинули своiх батькiв а потiм, в лихий для нас час повернулися.Кожен з нас в чомусьсвому вiдклоняеться вiд Бога, взяв свое i сказав: "до iншого менiнемае дiла, ось цим я буду користуватися.

  Часто так буваещо, людыприходять до Бога вiд якоiстькрайностiiхочутьщобiм все вiдразу вiдкрилось,алезадамособiпитання….. де ми були до цього? Де було наше покаяння ранiше? Господь, звичайно, зустрiчае кожнулюдину, навiтьякщо вона приходить вимушено, в крайнiх мiрах. Будем завждипам'ятатищо, немаегрiха якийби премiг милосердя та "человеколюбие" Боже….Тож давайте браття та сестри будем каятися в своiх грiхах, каятися зi слезами на очах та линути й тянутися до Бога, i як повiствуе нам св. Евангелiст Лука: "и даже ангелы радуются об одном кающемсе грешнике" Амiнь.

Матлашов Олександр