Проповідь на тему: «Зустріч людини з Богом»
Во ім`я Отца і Сина і Святого Духа!
Кожен з нас, дорогі браття й сестри очікував та переживав різні важливі зустрічі та події в нашому житті. В дитинстві ми очікували зустрічі зі школою та першою вчитель-кою, в юності зустрічі зі своєю долею, потім ми зустрічали в цей світ своїх дітей, онуків. Кожен з нас пам'ятає, які радісні відчуття переповнюють душу та серце при зустрічі доро-гої нам людини, чи важливої події. Ми можемо лише уявити на скільки сильнішими були ці відчуття, в святого Сімеона Богоприїмця, коли він зустрів Самого Бога, Творця всесві-ту, Господа нашого Іісуса Христа. Більше того він не тільки зустрів, але й сподобився тримати на своїх руках Того, Котрий тримає Своїм Словом увесь світ, видимий і невиди-мий.
При перекладі святої Біблії з єврейської мови на грецьку, праведний Сімеон засум-нівався в пророцтві пророка Ісаї, який сказав: «Се Дева во чреве зачнет и родит Сына и наречеши имя Ему Эммануил» (Ис.7; 14). Угодник Божий не міг зрозуміти як саме Діва, тобто чиста дівчина, може народити Сина. За це святому було відкрито, що він не поба-чить своєї смерті, поки не стане очевидцем здійснення цього пророцтва. Святий Сімеон наситившись земним життям, давно хотів, по словах апостола Павла: «разрешитися и со Христом быти» (Фил.1; 23). І ось настає ця радісна подія. Діва народжує Сина від Духа Святого і приносить Його на сороковий день в храм, для посвячення Богу. В ці трепетні хвилини старець, тримаючи на своїх об'яттях Богомладенця з радістю промовляє: «Ныне отпущаеши раба Твоего, Владыко, по глаголу Твоему с миром, яко видесте очи мои спасение Твое, еже еси уготовал пред лицем всех людей, Свет во откровение языком, и славу людей Твоих Израиля» (Лк.2; 29-32).
Зустріч праведного Сімеона з Спасителем відбулася більш як дві тисячі років тому. Виникає запитання: А чи маємо ми можливість сьогодні зустрітись з Христом? – звичайно маємо, адже кожне богослужіння, яке ми відвідуємо, являється нашою особистою зустріччю з Богом. Більше того, ми маємо змогу не лише зустрітися з Спасителем, але й прийняти Його в себе, з'єднатися з Ним в таїнстві святої Євхаристії.
Таїнство Причастя встановлено Іісусом Христом на Тайній Вечері, під час якої Спаситель взяв хліб переломив і даючи Його своїм учням сказав: «Приимите ядите Сие есть Тело Мое» (Мф.26; 26). Також взяв чашу з вином, благодарив, й подав учням зі сло-вами: «Пийте от нея вси, Сия есть Кровь Моя, Нового Завета, яже за многия излива-ема во оставление грехов» (Мф. 26; 27-28). Також в Евангелії від Іоанна Іісус Христос говорить: «Аминь, аминь глаголю вам, аще не снесте Плоти Сына Человеческого, ни пиете крови Его, живота не имате в себе. Ядый Мою Плоть и пияй Мою Кровь имать живот вечный, и Аз воскрешу его в последний день. Плоть бо Моя истинно есть брашно, и Кровь Моя истинно есть пиво. Ядый Мою Плоть и пияй Мою Кровь во Мне пребывает и Аз в нем» (Ин.6; 53-56). Цими словами Господь вказує на те, що під видом хліба і вина ми причащаємося справжніх Тіла і Крові Христових. Саме так завжди вірила свята мати-церква. В посланнях східних патріархів говориться: «Віруєм, що після освячення хліба і вина, хліб пресуществляється в істинне Тіло Господа, Яке народилось в Віфлиємі від Пріснодіви, хрестилось в Іордані, постраждало, поховано, воскресло, вознес-лось, сидить праворуч Бога Отця, та має явитись на облаках небесних, а вино пресущес-твляється в істинну Кров Господа, яка під час страждань Його на Хресті пролилась за життя світу». Так само вчать і отці церкви.
Зокрема святий Іоанн Дамаскін: «Невже Бог Слово не може хліб перетворити на Своє Тіло, а вино й воду в Свою Кров, коли Він Своїм Словом створив увесь світ видимий і невидимий».
Подібно вчить і святий мученик Іустин Філософ: «Ми приймаємо Причастя, не як простий хліб і не як просте пиття, але яким чином Іісус Христос, Спаситель наш, воп-лотився Словом Божим для нашого спасіння, мав Плоть і Кров, так і Причастя являєть-ся Плоттю і Кров'ю Іісуса Христа».
Із вище приведених свідчень зрозуміло, що древня Вселенська Церква на Євхарис-тію дивилася не як на символи Тіла і Крові Христової, але як на справжні Тіло і Кров Спа-сителя.
Нажаль зустрічаються люди, які легковажно, та без страху Божого приступають до святої Чаші, а інколи й взагалі не вірять в те, що Причастя являється справжнім Тілом і Кров'ю Спасителя. В житті свт. Григорія Двоєслова розповідається слідуюче чудо, яке звершилося в Пречистих Тайнах по молитві святителя.
Одна відома жінка принесла просфори для звершення Таїнства Євхаристії. Літур-гію в цей день звершував свт. Григорій. Коли настав час причащатись, то до Чаші присту-пила й та жінка. При словах святителя «Преподается животворящее Тело Господа нашого Іісуса Христа», жінка всміхнулась. Помітивши усмішку на устах жінки, святитель затри-мав руку з Причастям, й запитав: «Чому ти засміялася?». «Для мене дивно владико, що хліб, який я спекла ти називаєш Тілом Христовим» – відповіла жінка. Святитель, побачи-вши її невір'я, помолився Богу й відразу хліб перетворився на справжнє людське тіло. Це чудо побачила не тільки жінка, але й присутні, після чого всі прославили Бога й утверди-лися в вірі відносно святих Таїн. Святитель Григорій знову молився й вид Тіла знову пе-ретворився в вид хліба. Зі страхом Божим і вірою, не сумніваючись прийняла жінка хліб як Тіло Христове, також і вино як Кров Христову. Звичайно, ми не можемо своїм обмеженим розумом зрозуміти, як саме Господь може одночасно перебувати в кожній Євхаристії.
Святитель Ігнатій Брянчанінов в повісті «Роса» при відкриває нам завісу цієї таєм-ниці. В ній розповідається про священнослужителя, який сонячного ранку, перед служін-ням Божественної Літургії вийшов прогулятись на галявину. Вона прикрашалась густою, ніжною травою та пахучими квітами. Розум священика був налаштований на прийняття високих духовних істин. Він подививсь на сонячне небо, та на галявину, яка виблискувала краплинами ранкової роси. І тут немов би хтось сказав йому: «Дивись сонце повністю відображається в кожній смиренній краплині роси, так і Христос присутній в кожній православній Церкві й полагається на святому Престолі. Він дає світло і життя своїм причасникам, які причастившись самі стають світлом та життя.
Якщо тлінне сонце, творіння Творця може в один і той же час відобразитись в бага-тьох краплинах роси: чому ж Самому Творцю, Всемогутньому та Всеприсутньому, не зна-ходитись Своєю Пресвятою Плоттю і Кров'ю в православних храмах, де по Його велінню на хліб і вино призивається Святий Дух для звершення цього великого Таїнства – тобто Таїнства святого Причастя.
Подібний приклад ми знаходимо в святителя Димитрія Ростовського. На запитан-ня: «Як саме Христос може одночасно знаходитись на Престолі й на небі?» – Він відпові-дає: «Подібно тому, як сонце нас освітлює і зігріває, в той же час світить на небі і на землі, на сході й на заході і в усіх куточках світу, так і Христос в один і той же час знаходиться на небі, і на землі – в Пречистих Тайнах як Всемогутній та Всесильний Бог».
Отже, дорогі браття й сестри, ми не повинні сумніватись в тому, що приймаючи святе Причастя ми приймаємо справжнього Христа. Тому до дня святого Причастя ми по-винні готуватись як до найважливішої зустрічі в нашому житті. Адже причащаючись ми зустрічаємось та єднаємось з Самим Господом нашим Іісусом Христом. До святого При-частя ми повинні приступати не лише в скорботах та невдачах, але й в радості та благопо-луччі, завжди пам'ятаючи просту та важливу істину: справжнім батьком дитини являється той, кров якого тече в жилах цієї дитини. Подібно і ми лише тоді зможемо назвати Христа своїм Батьком, коли в наших жилах буде текти Кров Христова. А це можливо лише за умови, що ми будемо регулярно й з належною підготовкою приступати до Таїнства свято-го Причастя. Тож бажаю всім нам стати справжніми дітьми Христовими тут на землі, а в вічнос-ті причасниками Царства Небесного. Амінь!
Козачук Василь
ДРУГИЕ ПРОПОВЕДИ
|
Святые отцы о спасении
Приступая к молитвословию, когда бы то ни было, постой немного или посиди, или походи, и потрудись в это время отрезвить мысль, отвлекши ее от всех земных дел и предметов. Затем помысли, кто Тот, к Кому обратишься ты в молитве, и кто ты, имеющий начать теперь это молитвенное к Нему обращение, и возбуди в душе своей соответственное тому настроение самоуничиженного и проникнутого благоговейным страхом предстояния Богу в сердце... Святитель Феофан, Затворник Вышенский |