Прояв милосердя

Подайте убогим, подайте нещасним –
Ой, скільки їх в нас розвелось.
Простягнуту руку стрічаю я часто,
Що просить і молить когось.
Подайте убогим... І вам теж воздається.
Подайте, хто може подать,
Без люті, бридливості, всяких нотацій,
Явивши свою благодать.
Ні, буть милосердним не грішно нітрохи
Хай добрість в душі пророста.
Так хочеться вірити в краще... А поки
Подайте їм ради Христа.

Вадим Крищенко

Прояв милосердя

 Почаївська Духовна Семінарія є для вихованців не лише тим місцем, де вони здобувають знання, необхідні для плідної праці на духовній ниві, але й місцем, де є можливість допомогти іншим. «Пока жив, можешь употребить жизнь на помощь ближнему. Жизнь- прекрасное дело»(императрица Александра Федоровна).

 Кожен день семінаристів насичений. Уроки, послушання, а також Божественна літургія, вечірня служба, хресний хід навколо семінарського храму. Церква преподобних Іова і Амфілохія, що знаходиться в приміщенні семінарії, ніколи не буває пустою, завжди наповнена постійними прихожанами, серед яких багато дітей і людей похилого віку. До храму приходять і паломники, які приїжджають до Почаївської Лаври. Семінаристи сумлінно трудяться в храмі: хтось на кліросі, хтось продає свічі і приймає записки, хтось допомагає священикам. У семінарській церкві часто є старенькі прихожани, які пересуваються на колясках. Їм завжди допомагають вихованці.

 Семінаристи переконані в тому, що потрібно думати не про свої особисті зручності, а про користь ближнім, яку вони можуть принести. З благословення отця ректора, архімандрита Нафанаїла, вихованці піклуються про одиноких стареньких жителів Почаєва.

 Андрєєв Павло, 2-й клас:

 - Я обслуговую матушку Меланію. Щодня приношу їй їжу. Вона сирота, їй 86 років. Сама матушка з Росії, 30 років працювала регентом. Життя так склалося, що зараз вона в Почаєві, поблизу Лаври. Матушка часто повторює слова: «Ради нищих и воздыхания уброгих ныне воскресну, глаголет Господь…»

 Різун Денис. 2-й клас:

 - Я допомагаю матушці Наталії. Приношу їй обід і вечерю, коли потрібно, прибираю, ходжу на пошту, в магазин. Матушці 88 років, 10 років тому помер чоловік.

 Василинець Валерій, 2-ий клас:

 - Щодня я приношу обід дідусю Георгію. Йому потрібен особливий догляд, син живе далеко.

 Ці старенькі люди дуже вдячні за те, що їх не забувають, що їм допомагають. Адже, як сказав М.Сухомлинський, «старість може бути спокоєм, а може бути і горем. Спокоєм вона є тоді, коли її не забувають, горем - тоді, коли одинока». Семінаристи охоче допомагають самотнім бабусям і дідусям, втішають їх добрим словом, віддають свою частинку серця. Щонеділі під час літургії вихованці 4-го класу говорять проповідь у храмі. І словом і ділом вони намагаються приносити один одному та іншим людям користь. «Почти безпредельны возможности помогать людям, просто беседуя с ними. Тот кто умеет говорить языком любви может вдохновлять других на добрые и прекрасные дела, утешить их горе, подбодрить упавших духом, просветить тех, кто неопытен, тысячею способов может помочь ближним». Семінаристи живуть єдиною сім`єю під мудрим керівництвом отця ректора та наставників викладачів. Семінарія є для них училищем благочестя і тим місцем, де вони загартовують свою душу і серце для здійснення подвигу християнина. Адже християнство вчить нас не тільки тому, щоб врятувати свою душу, але й що кожен має зробити для ближнього все, що в його силах.

Семинария- родной наш дом,
Здесь нас учат верному пути,
Навсегда мы в сердце сбережем
Тот урок, что нам преподали.
Пусть порой бывает нелегко,
Господа за все благодарим.
Только этою одной тропой
Будем в жизни с Истиной идти.
Не забудем никогда тех лет,
Мы тут стали дружною семьей.
Пусть нам светит солнца – правды свет
И управит нами Вечный Бог.

Кузьма Н.В., викладач Почаївської Духовної Семінарії

ДРУГИЕ СТАТЬИ ЭТОГО АВТОРА

    Як проводять різдвяний піст вихованці Почаївської Семінарії

    Рождественский пост

    Кто помогал великим полководцам?